Сучасне життя не залишає нам вибору. Постійно потрібно відповідати усім стандартам та всюди бути успішною. Вранці ти ведеш дитину в школу, ідеш на роботу, потім твоя дитина відвідує різноманітні секції, а коли ви ввечері зустрічаєтеся, то розмовляєте про те, як пройшов день, або ж переглядаєте цікавий фільм. Наступного дня твоя дитина приносить в щоденнику двійку за невиконане домашнє завдання. Тоді починають мучити докори сумління, адже замість фільму ви повинні були написати цей твір. І так кожного вечора постаєш перед вибором: або провести час з дитиною, прогулюючись парком перед сном, читаючи улюблені книги, або відкласти всі свої хобі на другий план й готувати ненависне домашнє завдання. В іншому випадку дитина знову отримає двійку.
Довго думала щодо цього і вибрала другий варіант. Моя донька вже підліток і я вважаю, що вже може виконувати домашнє завдання сама. Я припинила слідкувати за її оцінками та перевіряти домашнє завдання. Навіщо мені ці постійні крики, конфлікти, вона ж зараз в такому віці, що на будь-яке зауваження відповідає “бунтом”.
Вчителі мені часто натякають на те, що я більше повинна приділяти часу навчанню доньки. Так, я погана мама, бо працюю на роботі й намагаюся заробити гроші для своєї дитини. Бо я ввечері хочу поговорити з рідними про те, що їх дійсно хвилює, на душевні теми, а не яку оцінку отримали діти. Я ще й відвідую уроки англійської, щоб допомогти доньці з іноземною мовою, вона навідріз відмовилася ходити на репетиторство.
Я погана мама, тому що замість сварок про невиконанні домашні завдання я з донькою обговорюю її цілі на життя та мрії.
Я погана через те, що мене припинили цікавити оцінки, я хочу, щоб моя донька вчила те, що їй подобається. Якщо у неї з англійської відмінно, а з математики двійка, я не примушую її мати в атестаті всі “12”. Для мене головне бачити, що дитина має ціль в житті, має захоплення, які в майбутньому їй допоможуть розвиватися та отримати хороший дохід.
Взагалі, як дитина може зрозуміти, що їй дійсно подобається, якщо через ці постійні домашні завдання у неї взагалі немає часу на щось важливе. Я пам’ятаю, як в дитинстві мені дуже подобалася біологія, але її я майже не вчила через те, що тоді потрібно було знати математику. До пізнього вечора я мучилася з рівняннями та геометричними задачами й в сльозах лягала спати.
Я не можу донести дитинні, що домашнє завдання настільки важливе, що можна жертвувати власними інтересами. Я знаю, що це брехня. Можливо, це не я погана матір, а в нас погана програма навчання?
Можливо, коли дитина з 9 ранку до 3 години обіду проводить в школі, то за цей час можна, як і за кордоном, об’єднати теорію і практику, й не давати таке навантаження ще після школи…
Проте, напевно, ви все одно скажете, що я погана матір.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!