З віком зрозуміла, що не хочу, аби мені на весь світ кричали про свою любов. Бо то зовсім не те, що мені треба.
Найщиріші слова – ті, що сказані відверто і тихо. Це не просто «я люблю тебе» чи «ти мені подобаєшся». Це дещо більше. Коли чоловік каже: «Ти справжній дарунок долі. Сам Господь послав мені тебе, аби я любив тебе та оберігав» — от тоді й чується вся справжність його почуттів.
Тепер я знаю, що істинно любить тебе тільки той, хто готовий молитися за тебе Богу. Бо коли людина просить за тебе у своїй молитві — то найбільше каже про її наміри.
Чоловік, який дякує за жінку Богові, ніколи не зробить їй лихого. Не скривдить її почуттів, не буде з нею грубим чи черствим.
З таким чоловіком жінка знатиме, що кохана. І точно буде кохати у відповідь. Так вона буде відчувати, що в надійних руках.
Бо коли живе в людині любов до Господа, то вистачає її й на все живе, що має вона поруч. Тільки з такою любовʼю в серці можна пережити найважчі свої дні. Можна справитися із втратами, зрадами та смутою.
Поки живе в людині така любов – не закамʼяніє вона і не згасне. Та й сила людська насправді у любові до ближнього свого, у вмінні прощати та бути прощеним.
То вже потім ми стаємо стійкими, сильними, незалежними. А починається все з любові.
У цьому і вся істина.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!