В мене троє дітей. Старша донька Люда, їй 34 роки, живе вже давно окремо, працює хірургом в приватній лікарні. Вона дуже самодостатня і цілеспрямована. Має оці всі сучасні погляди, вважає, що чоловік їй не потрібен. Весь час в роботі.
Скільки разів я намагалась її переконати. Хоч би одну дитинку народила – все марно. Купила собі кота, ще й такого страшного, без шерсті.
Є в мене ще син Андрій. Йому 25 і він, на щастя, вже одружився. Ми йому гарне весілля влаштували, квартиру бабину віддали. Зараз вже про онуків мріємо.
Молодшій ж донечці Алісі всього 17. Та вона дуже відрізняється від інших. Ніколи не полюбляла навчатись, а навпаки постійно гуляла з друзями. Вже в 13 років ходила на якісь вечірки, мала безліч кавалерів. І ось якось прийшла до мене і показала каблучку на пальці. Я вкрай здивувалась, адже навіть не знала, що в неї серйозні стосунки є. Та й камінчик був зовсім не дитячий на прикрасі, видно, що дорога річ.
– Я заміж виходжу!
– Що?
– Так! Олексій бізнесмен, солідна людина.
– Скільки ж йому років?
– 32.
– Ти що, це ж майже вдвічі старший за тебе.
– І що, ми кохаємо один одного і вже все вирішили.
– Як ти могла навіть не порадитись зі мною?
– Ти б нічого доброго не сказала. І взагалі, як не хочу стати такою, як Люда.
– А як навчання? Як університет?
– Я не вступатиму. Олексій заможний, я можу не працювати.
– А як він тебе покине?
– Не переймайся, я не дурна. Буду потайки гроші відкладати. Ще й тобі допоможу!
Я не знала, що казати. Аліса мала чіткий план. Згодом я побачила майбутнього зятя. Це дядько вже бородатий, а не хлопець. Я розповіла все чоловікові. Він хоче звернутися до поліції, адже донька в нас неповнолітня. А я не знаю, може й справді – нехай робить, як вважає за потрібне. Ви б дозволили таке? Це взагалі нормально?