Галина Михайлівна була моєю класною керівничкою. Вчитель математики від Бога. Саме їй я завдячую усьому, чого досягнув у життя.
Я був бідною дитиною з багатодітної сім’ї. Пам’ятаю, що коли йшов в п’ятий клас – зовсім не мав взуття. У вересні прийшов на уроки в сандалях. Йшов дощ і було досить холодно. Галина Михайлівна взяла мене за руку і повела до якогось магазину. Вперше в житті я мав нові туфлі.
Згодом вона помітила, що до математики в мене талант. Почала займатися зі мною після уроків, хоча знала, що ні копійки за це не отримає. Згодом готувала мене до вступних іспитів. І я склав найкраще з усіх.
Усе життя я підтримував зв’язок з колишньою вчителькою. До слова, мою дружину, Лесю, вона також вчила, просто трохи пізніше.
Тож час від часу я телефоную Галині Михайлівні. Вона живе сама, її син поїхав до Польщі та тепер не може приїхати, боїться, що на фронт заберуть, а донька має вже дорослих дітей і також вчителює.
До 90-ліття своєї улюбленої вчительки я готувався заздалегідь. Купив невеличкий подарунок. А в день свята моя дружина спекла торт і ми поїхали до ювілярки.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми думали, що будемо заважати, адже скоріш за все приїхала донька та онуки. Але коли увійшли відразу помітили, що у квартирі надзвичайно тихо. Галина Михайлівна сиділа в кімнаті за столом. Її очі були червоні від сліз. Старенька так зраділа, побачивши мене.
– Який сюрприз! Я й не чекала!
– А де ж ваші рідні?
– Дорогенький, вони, мабуть, забули. Навіть не зателефонував ніхто.
– І що зі школи також квітів не прислали.
– Я вже давно не працюють. Кому я потрібна.
Це мене вразило до глибини душі. Ви й не уявляєте, скільки ця жінка зробила для школи. На її честь треба вулицю назвати. Зараз таких вчителів не знайти.
Ми сиділи у Галини Михайлівни до пізнього вечора. Не могли її саму залишити. Я налаштував її телевізор, дружина допомогла помити посуд. Повертаючись додому, ми вирішили частіше провідувати стареньку. Ніхто не заслуговує на таку старість.
А ви провідуєте знайомих пенсіонерів? Ми мусимо бути уважнішими до них! Згодні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!