Коли я познайомилась з Олегом – він не мав нічого, був звичайним хлопцем, який закінчив технікум і не міг знайти нормальну роботу. Він зростав без батька, а мати ледве зводила кінці з кінцями.
Моя ж сім’я була інакшою. Тато мав власне СТО, ремонтував автомобілі, гарно заробляв. Мама ж ще коли я дитиною була почала на ринку продавати різні дрібнички. Зараз в неї вже своє місце і досить успішний бізнес.
Звичайно, батьки мріяли, щоб я знайшла кращу партію, та мій вибір прийняли. Вони повністю оплатили весілля, ще й подарували квартиру бабусі, аби ми не винаймали житло.
Одного разу, відразу після весілля, Олег підійшов до мене з розмовою:
– Слухай, я хочу відкрити власну справу. Але на це потрібні гроші. Як гадаєш, твої батьки зможуть допомогти?
– Я з ними поговорю, думаю – не відмовлять
Згодом я вмовила тата дати чоловікові 10 тисяч доларів на власну справу. Олег відкрив магазин техніки, та вже за рік збанкрутів. Не вдавалось йому розвинути бізнес. Він страшенно нервував і це впливало на наші стосунки.
Та потім в чоловіка виникла нова ідея. Він вирішив відкрити виробництво, робити всілякі прикраси й потрібні в господарстві речі з дерева. Я знову благала батька дати гроші. Тато все ж погодився.
Цього разу Олегові пощастило більше. Справа виявилась прибутковою, він знайшов замовників і почав заробляти.
За шість років йому вдалося досягти такого успіху, що ми змогли придбати автівку і відкрити новий цех. Тепер його товар купують навіть в Європу.
Олег має чимало нових друзів, партнерів, впливових людей. З ними він досить часто зустрічається в ресторанах. Я ніколи не проти, хоча й сиджу вдома з дітьми. Та розумію – це частина роботи.
Незабаром в Олега ювілей 35 років. Він замовив ресторан, аби відсвяткувати. І ось раптом я дізналася, що чоловік не запросив моїх батьків на свято. Я подумала, що він забув, тому й наголосила:
– Любий, зателефонуй мамі, запроси на свято!
– Послухай, я вирішив їх не кликати. Згодом вдома з ними відсвяткуємо.
– Ти що? Як без батьків?
– Ти подивись на них! А там будуть впливові люди. Я хочу їх вразити, а не осоромитись.
– Бачу, ти забув, хто перший в тебе повірив. Без мого тата в тебе взагалі б бізнесу не було.
Ми страшенно посварились. Я сказала, що не піду на його день народження, якщо там не буде батьків. А він і не сперечався. тепер не знаю, як воно буде. Чи не закінчиться усе це розлученням.
Скажіть, от як я мала вчинити в цій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!