Я не знала, що брат чоловіка такий заможний. У свої квартири безплатно поселив переселенців, а рідному брату, який ледве кінці зводить хоч би гривнею допоміг, точно не збідніє!

Ми з чоловіком у шлюбі вже десятий рік. У нас обох невеликі родини, але ми стараємось час від часу підтримувати з усіма зв’язок, бо настали важкі часи.

Є в мого чоловіка старший на 7 років брат Володя. Він живе у центрі Одеси, а ми в області у скромному селі, де ще живуть свекри. Тож інколи брат з дружиною та дітьми приїжджає і до нас в гості.

– Ми купили в селі ділянку – якось за столом у недільний обід почав Володя. – Хочемо таки будуватися, щоб свіже повітря, просторе подвір’я! Інших варіантів не розглядаємо, правда кохана?- повернувся до дружини брат.

– Так! Хоч і набрали кредитів, але зате будемо мати своє! – додала Ліда.

От тільки вони забули пригадати, що лиш рік тому продали дачну ділянку і малу квартиру в місті. Тобто грошей у них багато. Про це говорить і їхній стильний одяг, дві круті машини й те з якими пакунками продуктів вони приїжджають до батьків, нашим дітям могли цукерки купити. А своїх дітей вони віддали до приватних шкіл. Володя заробляє багато.

Але сказати, що ми були дуже близькими я не можу. У двох словах знали, що у кого відбувається в житті й все. І якось Володя запросив нас до себе на вечерю.

Коли я переступила поріг їхньої величезної квартири мені очі на лоба полізли. Які там меблі, які стіни, багато дзеркал і так просторо! Чого вартував посуд на якому нас пригощали. Я була здивована цим всім шиком.

Виявилось у них є ще дві квартири, які вони здавали в оренду. Але після подій у лютому люди звідти з’їхали. Натомість Володя поселив у них дві сім’ї переселенців і не брав з них грошей.

Потім вони розказали, що багато грошей жертвують на дитячі будинки: купують одяг, продукти, іграшки. Такі собі волонтери. Мені це було дивно чути, бо раніше вони про це навіть не заїкалися, а тут такі молодці, попри своє багатство.

От тільки я одного не можу зрозуміти. Володя любить свого брата і племінників, а в нас їх троє. І заробляє мій чоловік втричі, а може в п’ять разів менше від нього. То чому ж він не хоче допомогти грошима хоча б символічно?

Чи може вони не в курсі, що ми живемо від зарплати до зарплати? Що не можемо дозволити собі зайвий раз з’їсти щось смачне. Тим більше я втратила роботу, а чоловіку зрізали премії.

Ми стараємось, щоб дітям дати кращі умови, але поки не виходить заробляти більше. Мені просто трохи дивно, що рідний брат готовий допомагати незнайомцям, бачачи, що насправді допомоги потребує його брат та племінники.

Усім зараз важко, усім потрібна підтримка. Чи може самій звернутись до Володі про допомогу? Хто зна, може мій чоловік навіть не розмовляє з ним про таке? Тим більше Володя б точно не збіднів!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!