Я обіцяла собі і свекрусі, що завжди буду пам’ятати її сина і більше ніколи не вийду заміж. Якщо бути чесною з собою, я відчула, що туга за чоловіком минула

Мені виповнилось сорок і я – вдова вже понад шість років, самостійно виховую двох дівчаток-підлітків. Я працюю вчителем початкових класів. Після роботи я займаюсь репетиторством з дітьми, а вночі, інколи, працюю копірайтером. При всіх своїх справах, я дуже втомилась від самотності.

З моїм покійним чоловіком ми прожили 15 щасливих років. М щиро кохали один одного, але нажаль нас розлучила смерть. Колись я пообіцяла собі і його мамі, що більше ніколи не одружусь, а буду жити тільки з пам’яттю про її сина.

Життя розділилася на «до» і «після»

Робота забирала у мене весь день. Я завжди собі шукала нові підробітки, щоб забезпечити свою сім’ю. Вночі я дуже багато думала, а інколи, плакала. Проте зранку я підфарбовувала очі й з усмішкою готувала своїм дівчатка сніданок, щоб вони не бачили як мені нелегко.

Пройшло 5 років. Доньки стали старшими. Всі мої друзі постійно повторювали мені, що я не повинна бути самотньою. Що діти скоро будуть мати свої стосунки, а я залишусь одна. Буду чесною з вами, туга за чоловіком вже минула, а я бажала нових почуттів та емоцій.

Все змінила новорічна ніч. Ввечері 31 числа, я бігала по магазинах та докуповувала продукти. Забігла також за подарунками для своїх донечок. Коли зайшла додому, побачила акуратно накритий стіл, у квартирі панував неймовірний порядок, з кухні пахло мандаринками та хвоєю. Двоє моїх доньок стояли на кухні й щось обговорювали. Помітивши мене, вони попросили відпустити їх на святкування до своїх однокласників. Я не була проти. Вони дуже раділи й стрибали від щастя.

Пошепки

Вперше я святкувала Новий рік одна, в тишині. Я розуміла, що у моїх дітей скоро почнеться своє життя, а я залишусь в порожній квартирі.

Свята пролетіли швидко. Я спізнювалась на роботу, тому викликала собі таксі. Машина приїхала, я відкрила двері та швидко сіла на переднє сидіння. «Куди?» – запитав мене чоловічий голос.

Ми їхали приблизно 15 хв, але за цей час встигли поговорити про все на світі. Складалось відчуття, що я його дуже давно знаю. Він був розлучений та виховував сина. Чолові був не з нашого міста, орендував квартиру.

Все закрутилось з неймовірною швидкістю. Бачились ми майже кожного дня, на роботу я їздила вже на таксі. Женя часто заходив до нас в гості, приносив солодке моїм донечкам. У квартирі відчувалась атмосфера спокою та радості. Полагодив нам зламані двері, кран у ванній, розетки. У нас завжди були дуже романтичні зустрічі в його квартирі. Додому я приходила з піднесеним настроєм, а мої очі говорили самі за себе.

Через пів року Женя запропонував мені з’їхатися. Розумію, що він живе на орендованій квартирі, а гроші за оренду ми б могли витрачати на свої потреби, а жити у мене.

Як правильно вчинити? Не хочу робити поспішних дій, тому що погано його знаю. А якщо йому потрібна тільки моя квартира? 

Щоб ви порадили жінці в даній ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Lida
Adblock
detector