Мої батьки досить давно розлучилися, років 15 тому. Однак, я все пам’ятаю, наче то було вчора. Постійні сварки, скандали, розбитий посуд. Точно не знаю, що стало причиною для розлучення. Але тато часто повторював “як це все набридло”. Може, через гроші, як у всіх інших сімей?
Цю двушку тато залишив моїй мамі. Хоча міг у суді апелювати, аби кожному дали по кімнаті. Тільки одна умова була – аби я після повноліття жила тут сама, типу як спадкоємець.
Після розлучення тато переїхав у своє рідне місто, Тернопіль. Ми вкрай рідко бачилися, але на всі канікули та свята я їздила до нього. Мама не була проти, адже сама намагалася влаштувати особисте життя. Тоді на першому місці в неї були нові знайомства та чоловіки, а не я. Але знаєте, може, воно і на краще. Адже якби мама не була зайнята на побаченнях, то, певно, не хотіла пускати мене до тата.
У нас все було добре. Ми їздили з татом у гори, на море в Одесу та Крим. Він старався приїжджати до мене на всі шкільні свята і вистави, а якщо не виходило – пересилав дорогі подарунки. Типу хотів залагодити провину. От не дивлячись на відстань, я відчувала його любов та турботу. Ну а мама в той час вже крутила роман з одним Сергієм.
Однак, коли я закінчила 11 клас, то тата не стало. Він мав важку хворобу, яка підкосила його за 3 місяці. Я все літо провела біля його лікарняного ліжка, читала книги, газети, журнали. До останнього не могла повірити, що його життя тримається на волосині. Хоча всі лікарі зі мною говорили ледь не щодня.
Після похорону тата я дуже схудла, майже не ходила на пари та забила на навчання. Але потім взяла себе в руки. Адже тато завжди казав “вчися, дитино, бо вчитися треба”. Тому от заради нього вчилася, готувалася до всіх екзаменів. І після 4 курсу отримала червоний диплом з відзнакою.
Але мама була сконцентрована на Сергієві. Він переїхав жити до нас, роботи стальної не мав. То тиждень таксував і все, потім пару днів працював на СТО чи охоронцем в магазині. Мама не жаліла йому ні копійки на цигарки чи пиво. Навіть могла в мене просити гроші зі стипендії. А якщо відмовляла – то починався скандал:
– Ти живеш тут, в моїй квартирі. І повинна допомагати фінансово!
– Давай я буду комунальні послуги оплачувати чи продукти купувати.
– Ні! Взагалі радій, що я тебе не вигнала!
Сергій також любив покомандувати. То я повинна йому їсти приготувати, сорочку попрасувати, побігти в магазин по “закусончик”. Звісно, я його не слухала. Ну а мама вже і за Сергія почала заступатися. Я інколи навмисне залишалася ночувати у подруг вдома, аби тільки не йти до мами та вітчима. І, до речі, вони не були офіційно одружені чи повінчані. Сергій категорично був проти. Мовляв, “не буду ходити туди-сюди з паперами заради одного штампу”. Мама через те сліпе кохання до вітчима втратила розум, чесно.
Мене дуже дратувала така ситуація в родині. Замість того, аби піти на роботу, він конючив гроші у мами. У нас могли відключити гарячу воду чи світло за борги, однак, Сергій завжди ходив у бари на пиво з друзями.
Я вже думала про те, аби переїхати від них геть. Однак, моя зарплата тоді була 7 тисяч, і за ці гроші я не знайшла нормального варіанту. Та і на власне житло, аби купити, то треба брати декілька кредитів.
Але місяць тому не стало моєї бабусі, Віри Василівни (татова мама). Вона вже була старенька, хворіла. Я час від часу до неї приїздила у Тернопіль, купувала продукти та ліки. Вона віддала мені родинний фотоальбом, де ще тато сам школяр, це для мене найцінніший скарб.
І так, як я була єдиною онучкою, то бабця Віра залишила квартиру мені. А житло на вулиці Білецькій, озеро видно з вікон. 3 кімнати, гарний ремонт зі смаком. Бабуся знала, що мені дуже важко жити з мамою. В цій квартирі я нічого не змінювала, навіть скатертину на столі та штори у її кімнаті.
Я одразу почала збирати всі речі. Хотіла почати нове життя в Тернополі. Однак, мама вирішила, що має право на спадок:
– Ти краще продай ту квартиру.
– Як? Мамо, це пам’ять про бабусю
– Ага, пам’ять про ту стару шкапу. Ти продаси і віддай нам гроші. Ми зробимо ремонт, а Сергій ще машину хоче купити.
– Серйозно? Мамо, він тебе використовує через гроші! Ти вже геть осліпла від того кохання. Знайшов таку наївну жінку, з якої можна гроші тягнути на пиво та цигарки.
Ми посварилися. Звісно, я не збираюся віддавати мамі житло. Зібрала речі, поїхала автобусом до Тернополя. Зараз тут живу.
Мама подала на мене до суду, хоче бодай половину взяти. Але я не здаюся. Мені байдуже на тих людей, які у коментарях будуть писати “це ж твоя мама”, “так погано вчинила з рідною людиною”.
Мені ні капельки не соромно. Я викреслила цю людину зі свого життя. Хай далі розважається зі своїм Сергієм. Рано чи пізно гроші закінчаться і він її кине. Може тоді до неї дійде, що була не права?
Наша читачка вчинила правильно?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!