– Я оце знаєш, про що думаю? Скоро ж Новий рік. Може, ми знову в тебе зберемося? Диви, які всі задоволені! Їхати всім недалеко, страви в тебе такі, що жоден ресторан і близько не стояв! – почала після вечері щебетати Лідія Миколаївна. Тоді я й зрозуміла, що вона мені на шию лізе

Не просто так люди кажуть, що зробиш комусь добро раз, а на шию після цього тобі всядуться назавжди.

Недавно було Миколая. Може, хтось цю дату не святкує, але для нас вона особлива. Чоловік у мене – Коля. Мати його – Миколаївна. Тому вся сім’я і збирається за столом щороку, аби привітати іменинників, останні новини обговорити, кістки обмити тим, хто не прийшов.

Завжди Лідія Миколаївна цей шабаш збирала в себе. І на стіл накривала сама, і порядки сама наводила. Наше діло було маленьке: прийти, подарунок принести і поїсти.

А цього року вона щось захандрила.

– Не зможу я вже в себе всіх зібрати… Треба дома робить ремонт, треба біля плити стоять цілий день. А я вже на то не годна! Насте, то може ми б у вас відсвяткували, га? – плакалася мені свекруха.

– Тю, то давайте в нас, як таке діло. Нам чи не все одно, де сидіти? – відповіла їй я.

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я ж думала, вона прийде до мене перед святом, трохи роботи на себе візьме, аби я все на собі не тягла. Та де там! Ніхто і словом про якусь допомогу не обмовився. Ми з Колею удвох все до ладу доводили.

Пошепки

На свято прийшла до нас свекруха, родичі всі, усі знайомі. Повсідалися за стіл, а там… Слово за слово та й змели все до останньої крихти! Деякі тарілки мені навіть мити не прийшлося: їх наче хто вилизав!

– Ой, Насте, добра ти хазяйка! І чисто в тебе, і гарно, і смачно! Я оце знаєш, про що думаю? Скоро ж Новий рік. Може, ми знову в тебе зберемося? Диви, які всі задоволені! Їхати всім недалеко, страви в тебе такі, що жоден ресторан і близько не стояв! – почала після вечері щебетати Лідія Миколаївна.

Я вдавала, що то не чую її, то зайнята, то просто посміхалася… Якось у мене язик не повернувся прямо сказати, що я більше ніяких гостей у себе дома бачити не хочу!

Грошей на святковий стіл іде стільки, що за них два місяці ще жити можна. Сміття після гостей я ще три дні прибирати буду. Це якщо ніхто знову дітей не приведе і ті не надумають мені квартиру розтрощити. То краще вже з чоловіком святкувати будемо. Так вигідніше. 

А ви любите приймати гостей?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector