Мені зараз 37 років. У мене є чоловік, з яким ми живемо у цивільному шлюбі. Мої рідні постійно запитують, в чому справа і чому ми не розписуємося. Виходить, що ми наче чоловік з дружиною, але наче й ні. Не знаю, чим це пояснити. Спочатку ми мріяли про розкішне весілля, тому відклали весілля, щоб назбирати трохи грошей. Згодом ми усвідомили, що не готові витратити в пусту таку суму, адже за ці кошти краще організувати собі відпочинок. Розписку ж можна організувати у будь-який момент.
Я думала, що ми узаконимо союзи, коли я завагітнію. Оскільки у нас не вийшло зачати немовля, то й змін у статусі не передбачалося.
Мої численні поїздки до лікарів не дали результату. Ніхто так і не назвав причину, чому я не можу мати дітей, хоча відхилень у мене не було. На обстеження пішло чимало грошей, але чоловік завжди мене в цьому тільки підтримував. Мені здавалося, що він приймає ситуацію. Під час всіх труднощів чоловік повторював, що нашого кохання вистачить для щасливого життя до старості навіть без дітей. Тож зрештою я просто завела собаку і почала про нього дбати.
Однак нещодавно трапилася ситуація, яка мене шокувала. Я дізналася, що мій чоловік мені зраджує. І це при тому, що між нами не було жодних непорозумінь і про те, що його щось не влаштовує він також не говорив.
На поверсі нижче поселилася молода 27- річна сусідка Я ні про що не здогадувалася, поки моя знайома не розповіла, що бачила як мій чоловік виходив з її квартири. Він прокоментував це тим, що просто лагодив у її домі сантехніку.
Звичайно, що я не повірила йому. Згодом тільки переконалася, що чоловік регулярно ходить до сусідки. А що мені робити в цій ситуації – не знаю. Адже якщо вижену його, то можу самотньою залишитися на старості літ. Молода жінка днями вирішила зі мною поговорити на цю тему. Вона поставила мене перед фактом, що у них з моїм чоловіком любов, вони зустрічаються пів року і не збираються розлучатися.
Я просто мовчки слухала її балаканину. Сусідки казала, що вона молодша і зможе народити йому дитину. Просила, щоб я не стояла на заваді їхньому щастю. Зі сльозами на очах я повернулася додому.
Мені було сумно, що чоловік скористався мною. Але, з іншого боку, жінка мала рацію. У нього є можливість створити повноцінну сім’ю, тому це егоїстично було б стояти на заваді. Тож для себе я прийняла рішення. Однак не наважуюся поговорити про це з чоловіком. Чекаю, коли він сам збере речі і піде геть. Тоді я не буду його тримати чи переконувати залишитися. Розумію, що це неминучий кінець наших стосунків, хоча глибоко в душі є надію, що щось зміниться.
А що б ви могли порадити жінці, яка опинилася в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!