Я пішла на корпоратив, але не здогадувалась, що один танець з Павлом повністю змінить моє життя

У свого Артура я закохалася з першого погляду. Вважала його найкращим чоловіком у світі. І дякувала долі, що звела нас. Ми одружилися по великій любові. Я гадала, що це на все життя.

Ми щасливо жили разом. Щоденна рутина не псувала наших відносин. Ми все ще влаштовували собі романтичні вечори, їздили на відпочинки й насолоджувались один одним. 

Мені дуже хотілося дитину. Але чоловік все переконував мене, що ще рано. Потрібно пожити для себе. А я не могла дочекатися цього моменту і не розуміла навіщо з цим відтягувати. У мене навіть образа на нього була.

Минулого року я зібралася на новорічний корпоратив. Директор повідомив, що це буде у найкращому ресторані мста, тож я одягла своє найгарніше плаття, взула підбори, пішла за зачіску і макіяж. Настрій був чудовий. Я цілий день була в передчутті чогось чарівного.

Ми смачно їли, розважалися, співали й танцювали. На одну із повільних пісень мене запросив на танець Павло. Я б ніколи раніше не звернула увагу на нього. А зараз в його обіймах я відчувала себе, як в 16, коли ти комусь сильно подобаєшся, але про це не наважуються сказати, а по очах все видно.

Пошепки

Ці кілька хвилин я запам’ятала на все життя. Я ще ніколи не відчувала себе настільки особливою для когось. Я відчула, що зовсім не байдужа йому.

Потім мені стало ніяково. Я ж зразкова жінка і вірна дружина. Він запропонував мені вийти на вулицю, бо там було дуже спекотно. Ми розмовляли, він здався мені такою цікавою людиною. Після цього ми потанцювали ще раз. І він прошепотів мені на вухо, щоб ми після корпоративу ще десь прогулялися.

Я зніяковіла. Адже мене мав забрати чоловік. І відмовила йому. Я жалію про це дотепер! Хто ж знав, що він був моєю долею!

Через рік я розлучилася з чоловіком. Він далі не хотів мати дітей. Тим часом Павло звільнився з роботи й переїхав в інше місто. Дійшли чутки, що вдруге одружився і скоро стане батьком.

А я не можу змиритися, що впустила тоді свій шанс. Адже ми могли бути щасливими. Донині згадую наш чудовий танець. Сподіваюся, що ще колись його побачу.

Невже я більше нікого не зустріну?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector