Мені дуже пощастило. Я ніколи не жила на орендованій квартирі. Мої батьки важко працювали, аби ще в студентські роки придбати мені невеличкі апартаменти. Згодом я одружилась і вони допомогли обміняти житло на більше.
Та мій чоловік Андрій завжди почувався ніяково, адже жив у мене. Неодноразово наголошував:
– От захочеш і виженеш, будь-якої миті!
– Що ти таке говориш? У нас діти.
– І кого це зупиняє.
Та все змінилося, коли Андрій отримав спадок – однокімнатну квартиру тітки. Коли вона захворіла, лише мій чоловік зголосився їй допомагати, не покинув у важку хвилину. Хоча в нього є брат. Та Віталій зовсім інакший. Він не надійний і дбає лише про себе. Але одружений, має чудову дружину Галю і двох хлопчиків.
Я відразу ж запропонувала коханому:
– Зробімо косметичний ремонт і пустимо туди квартирантів. А як діти виростуть – віддамо їм.
Це була гарна ідея. Тим паче зараз. Коли вартість оренди дуже зросла через війну. Безліч переселенців шукають житло.
Згодом Андрій знайшов людей. Я навіть не втручалась. Повірила, що надійні й платитимуть справно. Та минуло кілька місяців і я спитала:
– Ну як там наші квартиранти?
– Все гаразд!
– Я хочу піти познайомитись.
– І нащо це тобі? Робити нічого!
Мене здивувала така реакція. Складалося враження, що він не хоче, аби я туди йшла. Цікавість перемогла і, потайки від чоловіка, я вирушила на квартиру.
Мені відчинила незнайома жінка:
– Ви кто? – спитала вона російською.
– Даша, власниця квартири.
– Аааа. Я Катя!
– Хотіла перевірити, чи все вас влаштовує!
– Ну Віталік вже пообіцяв знайти кращу квартиру.
– Який ще Віталік?
– Мій чоловік, брат вашого!
– Його дружину Галя звати, я її добре знаю.
– То колишня, він скоро її покине.
Я мало не впала. Річ у тім, що з Галею я щодня спілкуюсь. Вона й не підозрює нічого. Чоловік її зараз на фронті, воює.
Нічого не розуміючи, я вирішила поговорити з чоловіком.
– Слухай, що це таке? Яка ще Катя?
– Ех, як я не хотів, щоб ти дізналась. Розумієш, Віталік в Донецькій області з нею познайомився. Ще рік тому. Вона завагітніла, зараз племіннику вже три місяці. І що я мав робити, коли брат попросив пустити її у квартиру?
– Відмовити! А ти про Галю подумав? Як їй тепер в очі дивитися?
– Але ж в неї мала дитина!
Мене це все обурило. Уявила себе на місті Галі. Ще й та Катя така нахабна. Я сказала чоловікові, що хочу, аби вона з’їхала. Так не можна. До того ж виявилось, що платив Віталік йому копійки, навіть не половину суми, яку зараз беруть.
Як гадаєте, правильно я вчинила?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!