Ось останній тиждень всюди в соціальних мережах шириться новина про випадок, котрий стався в Одесі. Коли відвідувач обматюкав лікаря ветеринарної клініки, котрий виявився ветераном і мав протези. Насправді таке трапляється мало не щодня. Навіть в моєму житті місяць тому був схожий випадок. Досі оговтатися від того не можу.
Я вже давно на пенсії, сиджу дома, часом дітям з онуками допомагаю. Так і того дня сиділа з Іванкою. І раптом почула крики в під’їзді. Вийшла і побачила свою сусідку Антоніну. Самотня жінка років 60. Вона була розлючена.
– Ти подивись, кого вони мені прислали? В мене трубу прорвало, вода в усі боки, а він нічого вдіяти не може.
– Як так?
– Люда, в нього замість руки протез. От і скажи, нащо ти на таку роботу йдеш, як виконати її не можеш?
Раптом хлопець втрутився.
– Я все можу, я до війни сантехніком працював 10 років. Просто мені була потрібна ваша допомога.
– То я гроші плачу, щоб самотужки виконувати роботу? Я поскаржуся, усі знатимуть, яка у вас агенція ненадійна.
– То ви не заплатите за виклик?
– За те, що я половину роботи самотужки виконала? Ні!
– Ви ж розумійте, що ці гроші з мене однаково візьмуть?
– А мені до того що!
Раптом я побачила, що в очах парубка стоять сльози. Я не могла на це дивитися. Він же герой, а його так принизили. Я йому запропонувала.
– А можеш подивитися на мій злив, там наче щось забилося. Я заплачу за виклик.
– Добре.
Я забрала його до себе, хоча вся сантехніка в мене майже нова. Зробила чай. Він щось трохи подивився, прочистив, засіб залив в трубу.
– Тепер буде ще краще! Не треба було мене рятувати!
– Чому ж ні? Я ж свою сусідку добре знаю. Їй їсти не дай – тільки б сварилася з кимось. Ти не звертай увагу, зрозумій, в літах вона. Її сини повтікали за кордон, купу грошей дали за це, а про неньку забули. От і злиться на весь світ.
– Але я й справді не можу працювати, як колись. Але що ж мені робити? Як бути далі? Я нікому не потрібен без роботи!
– Я впевнена, що все в тебе вийде! Крім того, ти міг би інших навчати ремеслу!
Годину ми говорили. Такий розумний хлопчина. Як можливо, щоб в наші важкі часи люди дозволяли собі так ставитися до ветеранів. Скільки ще схожих випадків має статися, аби кривдників почали реально карати? Як гадаєте, що треба робити в тких ситуація? Ставали свідками чогось подібного?
Вибачте. Даних поки немає.