Того вечора я була вдома сама, син мав прийти, та зателефонував і повідомив, що в нього справи. Я вже збиралась лягати спати, та раптом почула, що хтось промовляє моє ім’я.
“Все, це вона… Прийшла за мною моя смерть” – промайнула думка.
Я зовсім не злякалась, давно вже готова. Та якось того дня настрою не було з нею йти. Чимало ще справ незакінчених.
– Вставай, твій час настав. Ходімо.
– Добре зажди лиш хвильку, хочу гарно вдягнутись. Важлива подія все ж. Слухай, тобі не набрид цей моторошний одяг? Не хочеш бодай раз вдягнутися у яскраве і відпочити.
– Так не можна ж.
– А хто тобі указ? Ти ж смерть! Я колись захоплювалась танцями, маю чимало фантастичних нарядів, суконь. Приміряй одну, а тоді пішли на танці. Всього один вечір і я піду з тобою.
– Ну добре, спробуємо.
Смерть вдягла мою святкову сукню. Я зробила макіяж і ми пішли. Увесь вечір танцювали, хто б міг подумати, що вона здатна так розважатися!
Опівночі смерть сказала:
– Ну все, годі, пішли вже.
– Випий ще чарочку за моє буремне життя.
Ми випили одну, другу, третю. Стомлена смерть забула про своє призначення. А тоді раптом здійнялася і побігла. Наостанок вигукнула:
– Мушу бігти, в мене там вже черга. Але я повернусь за тобою.
– Добре, лиш взуття вдягай зручніше.
– А цей клуб працює щодня?
– Окрім понеділка. Чекаю, сукню тобі знайду.
Вона пішла. Навіть не перевдягнулась. Минув місяць і все не повертається. Мабуть, справ багато. Вочевидь, доведеться без неї на танці йти.
Як вам ця історія? Вірите, що смерть можна обманути?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!