Мій наймолодший син з невісткою запросили мене на новосілля у їх новий побудований будинок за містом. Я раділа за них і в якості подарунку – вручила конверт. Там була пристойна сума – 4 тисячі доларів. Коли мої старші доньки почули про гроші, то одразу стали розпитувати за свої частки, не розуміли за що брату такий щедрий подарунок.
А я розкажу чому так. Мене вчила мама, я вчила своїх дітей завжди ставитися до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Я віддячила сину за його добро і допомогу. Він ті гроші заслужив, не те, що дочки.
А перед очима стояв той день, коли я приїхала погостювати до молодшої дочки. Цілу дорогу в потязі я уявляла, як вона мене зустріне одразу біля вагона і ми міцно обіймемось, та її не було. Мало того, вона не брала трубку і мені довелось з валізою шукати автобусну зупинку і їхати самій до її дому.
Втомлена, з сумками я ледве переступила через поріг. Вже мріяла залізти у ванну і закутатися в теплу ковдру. Поруч на сидінні в автобусі сиділа старенька бабуся. Дорога була довгою, тож ми розговорилися.
Старенька розповіла, як на старості років залишилась нікому не потрібною. Нещодавно вона продала свою хату в селі й все господарство. З грошима подалася жити до сина. Спочатку невістка їй мало ноги не цілувала. А коли всі гроші розтратили, то почалася ворожнеча і різні непорозуміння. Коли зрозуміла, що нічого не зміниться – зібрала свої речі й вирушила назад. Сподівалася, що якийсь час погостює в добрих сусідів, бо в сина залишатися нестерпно.
Мені ця історія назавжди запала в душу. Шкода було бабцю. І я сама мимоволі стала згадувати своє життя. Як рано втратила чоловіка. Як довелося самій підіймати на ноги двох дочок та сина.
Старша дочка виросла і переїхала в інше місто. Згодом вийшла заміж. Через рік і син одружився та до нас пішла жити невістка. Я чомусь одразу її не злюбила. Не могла змиритися, що син слухає тепер когось іншого. Ми ніяк не могли зжитися разом, постійно з нею сварилися і тоді вони вирішили переїхати. З того часу я бачилася з нею кілька разів на рік. З сином майже не спілкувалася.
Потім і середня дочка закінчувала навчання і захотіла залишитися в місті. Переїхала жити до сестри.
Мені нічого не залишалося, як жити одній у квартирі. Та я не хотіла жити на самоті, це здавалося якоюсь мукою. Дочки порадили продати квартиру і переїхати до однієї з них. Я подумала, що це гарна ідея, так і зробила.
І от, я з грошима приїхала, а на вокзалі мене ніхто не зустрів. Середня дочка на той час жила у свого чоловіка, але не сильно зраділа мені. Навіть чаю не зробила. Я зрозуміла все і подалася з валізами до старшої дочки, то вона мене навіть не поріг не впустила.
Я у відчаї не знала, що мала робити. Подзвонила до сина і не повірила його словам:
– Мамочко, звичайно приїжджай! Або чекай, давай я сам тебе заберу. Ти зараз де?
Він приїхав за мною і допоміг занести валізи. Невістка була рада мене бачити. Одразу накрила на стіл, зробила чаю і спитала, як я доїхала і чому не сказала, що приїжджаю.
Я розплакалася і не розуміла, чому спочатку так погано до неї ставилася, адже вона повелася краще ніж рідні дочки.
– Діти, я продала свою квартиру…
– То залишайтеся в нас! Ми скоро переїдемо у наш будинок. А нащо квартиру здавати в оренду? Живіть собі, район гарний! І нам спокійніше буде! Будете в гості приїжджати!
Всі образи ніби кудись ділись. Я відчула такий затишок і тепло, що зрозуміла кому віддам частину з проданої квартири.
У день новосілля невістка накрила пишний стіл, запросила мене, моїх дочок з чоловіками й своїх батьків. Ми гарно тоді посиділи. Дочки поводилися ніби ні в чому не бувало, ніби ніхто з них не виставляв мене за двері.
В урочистий момент я встала промовити тост і дістала з сумочки конверт.
– Діти, це вам на майбутнє! Будьте щасливі!
Чим я заслужила від дочок такого ставлення?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!