Кажуть, усяка брехня колись розкривається. Можу додати, що вона ще й добряче вилазить боком!
Мама і її сестра живуть по сусідству, скільки себе пам’ятаю. Усе дитинство я бігала від хати до хати — то була найбільша моя забава. От тільки веселощі скінчились, коли люди в селі почали пліткувати про нашу родину. Мовляв, моя тітка — це насправді моя біологічна матір.
Я не могла в це повірити, але наважилася про все розпитати в жінки напряму. Її відповідь мене просто шокувала:
– Тобі що, погано живеться там? Теж мені проблема. У нас і так пʼятеро дітей вже було, тебе б ми просто не потягли. А Танька безплідна, чоловіка немає в неї, а грошей — хоч лопатою греби! То ми й віддали тебе, що тут такого? Ти ще дякувати маєш! Живеш там у теплі, у добрі. А ми не можемо на всіх навіть харчами закупитись!
Почути таке в 16 років — неабиякий стрес, скажу я вам. Довго ще в голові крутились різні думки. Найчастіше я запитувала себе: чому ж саме мене віддали? Чому всі мої сестри і брати живуть з рідними батьками, а мене, як річ, просто передали з рук у руки?! Та і хіба це законно?
Я навіть з дому втекти пробувала, щоб свій протест висловити. Але маму, яка мене всі ці роки виховувала, шкода стало. Вона ж таки мене в люди вивела, хоч я їй і не рідна…
Коли вся правда вилізла, біологічна мати почала мене до себе в гості зазивати: то те їй треба допомогти, то інше. А я не ходила. З того дня, як про все дізналась, ноги моєї в тій хаті не було.
Почалась війна, і всі діти рідної матері повтікали за кордон. А я, донька, яку вона колись як цуценя в добрі руки віддала, лишилась у нашому селі жити. От і бідкається вона мені вже понад рік, як їй важко без допомоги живеться. Просить хоча б зайти до неї, щоб словом перекинутись, а я себе змусити не можу.
Дивлюсь їй в очі і бачу людину, що колись мене зрадила. Навіть війна нас не зблизила, тому не знаю, чи зможе хоч щось змінити цю ситуацію.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А як ви думаєте, чи можна отак просто віддавати дітей на виховання родичам?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!