Я поклав сина дружині на грyди … Щоб він останній рaз відчув маму …

Моя дружина сподобалася мені одразу — вона висока смаглява брюнетка з блакитними очима. Як тільки я вперше побачив Тамару, то одразу підійшов знайомитися. Познайомилися ми в потязі, обмінялися номерами телефону й згодом стали зустрічатися. Вже через рік ми одружилися. Згодом Тамара завагітніла, я був надзвичайно щасливим. Дружина вирішила фотографувати кожен місяць вагітності, щоб потім зробити особливий колаж.

Тоді ми просто сяяли від щастя, купляли дитячі речі, я малював на Тамариному животику різноманітні малюнки. І ось проходив день за днем й настав важливий час — дружину забрали в пологовий. Я в цей період взяв відпустку на роботі, щоб бути з Тамарою. Ще перед тим, як приїхала швидка, я встиг зробити останнє фото дев’ятого місяця для колажу, який ми збиралися показувати дітям та онукам. 

Тоді я навіть і не очікував чогось поганого, син народився здоровим, однак потім Тамарі стало дуже погано.  Лікар пояснив, що під час пологів в кров матері потрапила шкідлива амніотична рідина…

— Ми робимо все можливе, щоб вона вижила, але обіцянок давати не можемо…Готуйтеся до різного.

Лікар з цими словами пішов в пологовий зал, де була моя дружина. Мене переповнював розпач і страх, я дуже боявся її втратити, сльози почали котитися по моєму обличчю… Не розумів, чому це трапилося саме з нами, чому вона… Щоб трішки заспокоїтися, я почав переглядати останнє фото, яке я зробив перед пологами.  Навколо голови Томи був справжнісінький німб. Я чомусь відразу сприйняв це як знак згори.

В палаті почалася справжня метушня, лікарі панікували, а моє серце стиснулося ще дужче… Мені здавалося, що я просто втрачу свідомість. У тут шорох припинився. Я розумів, що це означає і просто не міг вдихнути повітря. Як раптом вийшов лікар і виніс мені нашого сина ….

— Це Ваш син …. Мені дуже шкода, але вашої дружини вже не має з нами…

Я просто почав притискати це крихітне немовля до себе. 

— Зайдіть в палату, щоб попрощатися…

До своєї коханої я прийшов з нашим сином на руках, сів поруч, і просто ридав так, як ніколи раніше…

— Не покидай нас, прошу, глянь, який у нас гарний малюк. Ти потрібна мені і синові… В цей момент немовля закричало, а я поклав сина на груди Томі … Щоб він останній раз відчув маму …

Син почав кричати ще дужче, і я перелякався. Одразу взяв його на руки і побачив, що дружина знову дихає…

— Лікарю, вона дихає, ходіть сюди, вона дихає, чуєте!!!

Всі в палаті були шоковані, не вірили, що таке може трапитися. Вони знову стали навколо моєї дружини й почали робити якісь медичні процедури, медсестра забрала сина. 

Через деякий час до мене знову вийшов лікар:

— Я ще такого не бачив, це дійсно вперше в моїй практиці… Просто диво якесь, яке я пояснити точно не можу. Ваша дружина зараз спить. Все добре.

З Томою зараз все добре, вона тоді за пів року повністю відновилася. Через два роки у нас ще народилася донечка… Я дякую долі за такий подарунок й просто не уявляю життя без своєї сім’ї. 

Вам сподобалася історія?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: