Я після закінчення університету поїхала на заробітки в Польщу. Спершу це було як за програмою обміну студентів. І мені дуже сподобалася там робота, тому я зробила собі знову документ та чкурнула у Гданськ.
Чудово знала польську та англійську, тому без проблем влаштувалася на туристичний паром. Ми плавали до Литви, Латвії, Естонії, Німеччини, Фінляндії та Швеції. Я одночасно працювала та ще мала час на екскурсії по країнах.
Половину коштів я висилала батькам (сувеніри та продукти також). Вони зробили ремонт у хаті, нарешті у нас був нормальний туалет всередині, а не на дворі. Тато купив нормального вантажного буса і почав працювати перевізником сам на себе.
Однак, на цю халяву підсів мій молодший братик Ростик. Він у 20 років одружився зі своєю однокурсницею. Катя завагітніла і тому вибору не було. Вони навіть весілля не робили, адже нема грошей – нема святкування. Після розпису Ростик пішов жити до тещі. А в пані Галини характер далеко не пухнастий. Вона щоразу дорікала Каті, що вона вибрала поганого чоловіка, що мій братик страшенна нероба і трутень.
І молодята пожили в тещі 3 місяці, на більше їх не стало. Зібрали речі та переїхали до батьків жити. Я про це не знала майже 8 місяців і далі совісно відправляла батькам гроші. А вони все віддавали Каті та Ростику. То їм треба коляску купити, якісь памперси, одяг. І я не давала їм 100 чи 200 гривень, а досить солідну суму. Тому братик не поспішав шукати собі роботу. Правда, дуже зручно сидіти у мене на шиї?
Якось я отримала відпустку та приїхала в Україну. І вже на подвір’ї розуміла, що братикова сімейка живе на широку ногу. У Каті новий айфон та гарний одяг, брат машину взяв у кредит. А борги віддають моїми злотими та євриками.
– І як це розуміти, мамо? Ну я тобі давала кошти на дім та господарку. А брат собі все в кишеню ставив?
– Доню, ну ти ж розумієш, що в Ростика синочок народився. Зараз на дитячі товари такі ціни поставили, що словами не передати.
– Так нехай валить на роботу, мамо!
– Тобі шкода для брата і племінника гроші? То ми таку скупердяйку виховали? Геть на тих заробітках совість втратила.
Я дуже образилася і поїхала у Польщу завчасно. Тоді вирішила, що вже годі з мене, закриваю той атракціон фінансової допомоги. Час вже про себе подумати. Я ж не буду працювати закордон роками, тому поки відкладаю гроші на власну квартиру.
Батьки ще мають надію, що я перестану ображатися на брата і надалі висилатиму гроші. Бо я старша сестра і повинна їм допомагати. І от боюся, аби через ці гроші я остаточно не пересварилася з рідними…
Ви підтримуєте такий вчинок нашої юної читачки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!