Я закохався в Ларису ще тоді, коли ми вчилися разом в школі. Усі хлопці завжди мріяли сподобатися їй, але вона вибирала лише забезпечених. Тому, у мене, шансів точно не було.
Після закінчення школи, я вступив у престижний університет, а коли отримав диплом, одразу поїхав за кордон. Щомісяця відкладав певну суму грошей, тому згодом мав можливість придбати собі квартиру в рідному містечку.
У 35 років я повернувся додому. Моя мама почала сильно хворіти, тому я вирішив, що потрібно бути поруч із сім’єю. Тут я одразу взяв собі нову іномарку та влаштувався працювати в приватну фірму до свого знайомого. Заробітки, звичайно, вже були не ті, але їхати за кордон я більше не хотів.
Всі дівчата одразу почали звертати на мене увагу, я прекрасно розумів чому. Як тільки я вирішив зробити одній з них пропозицію, на горизонті з’явилася Лариса. Ми знову побачилися з нею на дні народження в спільного друга, хоч вона вже дещо розповніла, але так і залишилася милою та гарною жінкою. Розповіла свою історію життя, сказала, що була заміжня, виховує сина та донечку.
Через деякий час у нас закрутився роман. Її діти до мене дуже добре ставилися. Вона все частіше говорила про весілля і постійно наголошувала: «Діти – це лише моя проблема, можеш не переживати!». Згодом, ми одружилися. Лариса з дітьми переїхала до мене у двокімнатну квартиру.
Через пів року, я зрозумів, що Лариса нікудишня господиня. Постійно хотіла замовляти їжу. Звичайно — це не проблема для мене, але інколи так хочеться домашнього борщику! Прибирати теж вона не особливо любила. І її діти не були привчені до чистоти. Друзі, які приходили до мене в гості, часто робили мені зауваження.
На вихідних, до нас навідувалася мама Лариси. Всіляко намагалася повчати дочку, але та не зважала на її слова. У квартирі й надалі панував безлад, я всіляко старався підтримувати порядок, але після роботи просто не мав сил. Дружина не працювала, весь свій вільний час вона витрачала на соціальні мережі та розмови з подружками.
А потім Лариса почала помалу підсовувати своїх дітей. Говорила мені, оскільки ми тепер живемо разом, то з дітьми потрібно трішки більше зблизитися. Її колишній чоловік, після розлучення, більше не з’являвся в житті дітей, тільки час від часу присилає гроші.
Стосунки з дітьми у мене спокійні, без зайвої ніжності. Але чому постійно тільки я повинен ходити на шкільні збори до сина, або ж забирати ввечері доньку з дитячого садочку? Я б ще міг зрозуміти, якби моя дружина теж працювала, але ж ні!
Все частіше почалися розмови: «Нашому сину потрібна нова куртка». Або: «Дітей потрібно терміново звозити на море. Тому шукай якийсь додатковий підробіток». Або як вам таке: «Бери кредит, діти ростуть
, і нам потрібна більша квартира».
Я одного разу не витримав і сказав: «Коли ми почали зустрічатися, то тебе все в мені влаштовувало. Врахуй той факт, що не я в вашу сім’ю увійшов, я вас до себе взяв! Я тільки недавно придбав квартиру, новий ремонт. А де ж твоя обіцянка, що діти — це твоя відповідальність? Я зі своєї сторони все роблю: забезпечив вас житлом, грошей ніколи не економлю, з дітьми добре ладжу».
Лариса мене шокувала, мовляв, якщо одружився – то тепер її діти і моя проблема теж!
Минулого місяця я повернувся пізно з роботи та побачив, що у квартирі знову брудно. Я більше не міг цього витерпіти. Подзвонив тещі і сказав, щоб вона забрала Ларису з дітьми до себе. Моя теща все одразу зрозуміла, приїхала та забрала їх.
Я зітхнув, було звичайно шкода, бо за два роки я до дітей дійсно звик.
Я подав на розлучення, зараз вступати в нові стосунки поки що не хочу. Але тепер знаю, що буду шукати наречену без дітей. Ось тоді, я буду відчувати повну відповідальність за собою – і на батьківські збори ходити буду, і помічати, що нову куртку потрібно.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинив чоловік?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!