Усе життя я мріяв мати гарну міцну родину. Я ж в дитинстві був позбавлений батьківської турботи. І ні, я не сирота, просто ані татові, ані мамі ми з братом були не потрібні. Мало не щодня в дім приходили гості й гуляли до ранку. Часом нас навіть погодувати забували. Потайки бігли та зі столу брали те, що гості приносили.
Тож подорослішавши, я знав – зроблю все, аби мої діти були щасливі. Зустрів Настю, вона прекрасна добра людина. Ми побралися, згодом вона народила сина. Все було чудово, та грошей, які я заробляв бракувало на життя. Та й мріяли ми про власну квартиру. Тоді я прийняв рішення їхати на заробітки до Бельгії на два роки.
Я досить гарно заробляв, та дуже сумував за дружиною і сином. Того дуже радів, коли настав час повертатися. Та вдома на мене чекав сюрприз – Настя зустріла мене з пузом. Побачивши це, я присів, нічого не міг сказати. Вона ж впала на коліна й почала плакати.
– Любий, я лише тебе кохаю. Пробач!
Вона буквально захлиналась від сліз. В мене розривалось серце. Тоді я обійняв дружину і сказав.
– Ми ніколи про це не будемо говорити. Дитина моя.
Згодом Настя народила чудову дівчинку. Назвали Леся. Я дуже любив цю дитину, це дивно, але мені навіть здавалось, що вона на мене схожа.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось коли дівчинці виповнилось два місяці ми влаштували хрестини. Серед запрошених був і мій брат. Він увесь час брав доньку на руки, роздивлявся її. Я помітив, що всі наші гості пліткують, вирішив захистити дружину. І виголосив тост:
– Люба Настя, я дякую тобі за доньку! І за те, що ти тоді прилетіла до мене в Бельгію на вихідні! Якби не той сюрприз – ми б не мали цього щастя!
Всі замовкли. Вдома дружина гірко розплакалась. Вона обійняла мене й подякувала, а тоді сказала:
– Я хочу, аби ти знав правду. Леся – донька твого брата. Він тоді приїхав до мене і сказав, що ти знайшов іншу і ніколи не повернешся. Я тобі телефонувала, та ти не відповідав. Злість заполонила моє серце, а тоді він почав мене заспокоювати, казати, що буде поруч. І це сталося. Наступного дня ти зателефонував і сказав, що телефон зламався. Я вигнала брехуна. Та завагітніла.
Вона плакала, а я її заспокоював. Брата тоді викреслив зі свого життя. Та подумки зрадів, що Леся мені рідна.
А як би вчинили ви? Пробачили б дружину?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!