Я поїхала до Італії не за грошима, а щоб своє життя влаштувати. Та дітям це не подобається. Таке мені влаштували

Я вважаю, що для своїх дітей за своє життя я зробила усе, що могла. Виростила, вивчила, ніколи вони не ходили в поганому одязі, жодного дня голодні не сиділи. А як поїхали на навчання – я щотижня давала їм торбу продуктів і ще гроші кишенькові. Хіба ж це мало?

І це разом з тим, що підтримки від чоловіка я не мала. Степан лише пив і з хати все виносив. Та я жінка дуже працьовита, мала роботу в столовій на заводі, тож ніколи ми не бідували.

Згодом милий мій так допився, що серце не витримало. А збагнула, що життя моє промайнуло. Увесь час заради інших гарувала, ніякого задоволення чи радості не мала. І тут раптом подруга Наді приїхала з Італії й почала мене вмовляти.

 – Ти ще молода жінка, вправна господиня. Такі, як ти в Італії на вагу золота. Їдьмо зі мною, ще чоловіка собі знайдеш, він тебе на руках носитиме!

Що ж казати, хотіла я ще пожити для себе. Картинка була заманливою, вирішила їхати. А як діти зраділи. Певно, думали, що тепер будуть в грошах купатися. Та я натякала, що вони мають самотужки працювати. Без того дозволила продати бабину хату і гроші поділити.

Я поїхала і моє життя й справді змінилося. Влаштувалась на роботу, але якщо порівнювати з тим, як я гарувала вдома, то в Італії мала лише забаву. Щовечора ходила з подругою гуляти містом, відвідували концерти, танці. Згодом я придбала собі гарний одяг, зробила зачіску, словом, знову відчула себе жінкою.

Пошепки

Дітям щомісяця висилала по 200 євро. Вважаю, що це досить великі гроші й нормальна допомога. Та якось донька зателефонувала і заявила, що збирається з чоловіком купувати квартиру.

 – Свекруха вже дала 10 тисяч доларів. А ти – нічого!

 – Але я і не обіцяла. Я достатньо вам допомагаю. Крім того, за бабину хату ви теж гроші отримали.

– Ти подивись навколо! Інші жінки лише заради дітей до Італії поїхали, на квартири молодим заробляють, на автівки. А тобі тих 10 тисяч шкода?

Образилась на мене донька. А мені й самій прикро. Невже я не заслужила пожити для себе трохи. Діти вже дорослі. Чому ж самі не заробляють, а моїх грошей хочуть?

Скажіть, як мені бути? Маю я давати гроші чи ні?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector