Моя матір одружилася з батьком у вісімнадцять років, він старший за неї на п’ять років. З батьками проживати не хотіли, тому одразу після весілля поселилися в кімнату в гуртожитку. Тоді батько тільки закінчив інститут й влаштувався працювати майстром. Згодом народився я, тому мама вищої освіти не здобувала, а сиділа зі мною в декреті. Хоча батько й працював, вдома він у всьому допомагав матері, і вставав вночі, і пелюшки змінював. Після декретної відпустки мама вступила до вузу, а мене віддали бабусі. Проживав я з маминою мамою, поки вона сама навчалася в іншому місті. Приїжджала вона рідко, тому я дуже сумував. Весь вільний від роботи час тато проводив зі мною, на вихідні забирав до себе, ми з ним прогулювалися в парку, вчилися кататися на велосипеді, він і відвів мене в перший клас.
Коли я пішов в другий клас, матір закінчила інститут й ми знову стали проживати разом. До того часу батькові з роботи вже виділили квартиру. Моя мама була справжньою красунею – довге русе волосся, блакитні очі, струнка фігура, батько був без тями закоханий в неї. З віком вона лише ставала елегантнішою та красивішою.
Наша сімейне життя було дійсно щасливим, згодом я закінчив школу і вступив до університету. Після навчання поїхав на роботу за кордон, там і проживав, за декілька років прилітав додому всього лиш пару разів. В аеропорту на мене завжди чекали батько та матір. І нарешті мій термін на роботі за кордоном дійшов кінця і я змушений був повертатися додому. Літак приземлився, я пройшов паспортний контроль й швидко побіг за багажем – дуже хотілося зустрітися з батьками. Я вже з валізою вийшов з будівлі аеропорту, як раптом мене гукнула жінка з шикарного автомобіля – це була матір. Вона мала надзвичайний вигляд – дорогі речі, гарна зачіска.
– Мамо, а де тато?
– Ой, синку, все так швидко сталося, що не знаю, з чого почати розповідати. Сідай в машину.
Тоді водій помістив мій багаж в автомобіль й привідкрив матері дверцята. Я сів на заднє сидіння, поруч з мамою. 
– Синку, ми з твоїм батьком розлучилися. Пройшло вже пів року, як я пішла від Дмитра. Сьогодні хочу тебе познайомити зі своїм теперішнім чоловіком – Андрієм. Це було моє перше кохання і всі свої почуття я пронесла крізь роки. Ще два роки тому ми випадково зустрілися і вже не могли знову жити один без одного.
Матір дуже хвилювалася, коли це розповідала. Але найцікавіше було попереду: вона повідомила, що Дмитро не є моїм батьком, а насправді справжній біологічний тато – Андрій. Виявилося, що його батьки не хотіли в невістки мою матір і хлопець покинув її, як тільки дізнався про вагітність. Дмитро в той час був дуже в неї закоханий і вона вирішила одружитися з ним, щоб я зростав у повноцінній сім’ї. Я запитав, а де зараз мій батько Дмитро. Мама знизала плечима і припустила, що він удома, в нашій старій квартирі.
Ми, нарешті, під’їхали в котеджне помістя за містом. На порозі одного з будинків нас зустрічав солідний чоловік, як я зрозумів – Андрій.
– Андрію, це Олег, твій син.
– Синку, дуже радий тебе бачити! – сказав мені Андрій й простягнув руку для привітання.
– Добрий день! – відповів я.
– Ласкаво просимо, відчувай себе, як вдома, це ж тепер і твій будинок! – він зобразив посмішку і зробив жест.
Я подякував і закликав матір відійти в сторону.
– Я ще маю декілька справ в офісі, тому хочу відлучитися.
Я швидко викликав таксі й втік звідти. Лише в таксі я почав усвідомлювати весь жах. Матір прожила з батьком цілих тридцять років, а зараз говорить, що ніколи не кохала його. Як так? Мені здавалося, що вони щасливі разом, не сварилися ніколи, не скандалили. В нашому домі завжди панувала злагода та затишок. І батько ставився до мене, як до рідного. Як можна було проміняти рідних людей на “Бізнесмена”, який тебе колись покинув? Мені було гидко з цієї всієї ситуації. А колишній чоловік? Допоміг виростити чужу дитину, можеш бути вільний. Я, звичайно, повинен прийняти рішення матері, але нехай вона мене за собою не тягне. В мене лише один батько, до якого я тоді і прямував.
Люблю його всім серцем, навіть не уявляю, як йому було боляче все це пережити. Відкрив квартиру своїм ключем, в квартирі було дуже тихо. Зайшов у вітальню й зняв куртку. Тут нічого не змінилося – найкращі роки мого дитинства пройшли в цих стінах. Я оглянувся навколо, а батька не було. Може в магазин вийшов або на роботі. Рипнули вхідні двері. Я озирнувся і побачив сусідку. Вона повідомила, що тато в лікарні. Я одразу чкурнув тоді.
– Тату, привіт!
Батько за ці декілька років постарів вдвічі, і мені було дуже боляче за цим спостерігати. Він здивовано глянув на мене:
– Привіт, Олеже, хотів тебе зустріти, але бачиш, що трапилося.
– Тату, не переживай, зі мною все добре. А ти як? Що лікарі кажуть?
– Не знаю, Олеже, поки нічого не говорять.
Раніше батько не звертався до мене на ім’я, а завжди говорив “синку”, мені від цього було трошки боляче.
– Тату, я тепер буду тут працювати, хочу дачу придбати, будемо вдвох, так що ти одужуй.
Батько промовчав і відвів погляд. Я спостерігав за своїм батьком і розумів, що дуже на нього схожий, риси обличчя, колір очей, а от з Андрієм такої схожості не було. Тоді я вирішив зробити тихцем тест на батьківство. Я був дуже шокований, коли прийшли результати, адже мої підозри підтвердилися – біологічний батько все-таки був Дмитро. Я тоді на радостях одразу пішов в лікарню до батька.
– Привіт, тату, як справи? Як почуваєшся?
– Дякую, Олеже, краще.
– А чому ти мене вже не називаєш сином? Щось змінилося? Ти мене більше не любиш?
– А ти що з мамою ще не говорив?
– Вона мені все розповіла, але це нічого не міняє.
Я протягнув батькові висновок. У нього тремтіли руки й він довго переглядав цей папірець. Згодом глянув вгору й почав гірко плакати.
– Коли ж за дачею їдемо? – посміхнувся я.
Проживав я з батьком спершу на квартирі, а потім ми переїхали за місто в будинок. З мамою я спілкувався, але про цю ситуацію не говорив, вона вмовляла мене переїхати до неї, правда, згодом заспокоїлася. Дивно, що вона щиро вірила в те, що мій батько – її теперішній чоловік.Потім на роботі я познайомився з чудовою дівчиною і ми одружилися. Дідо був дуже щасливий через появу онука (сина, до речі, назвали Дмитром). Матір до нас практично не приходила, я їй заборонив, щоб не тривожити батька. Наше спілкування звелося лише до телефонних розмов на свята.Батько так і не одружився вдруге, хоча я періодично знайомив його з різними жінками. І ось настав час, коли його не стало. Через рік не стало і маминого чоловіка – Андрія. Мама жила в котеджі.
Ми з дружиною вирішили навідати матір й познайомити її з Дмитриком. Доглянута жінка вийшла з шикарного котеджу й завмерла, коли побачила онука – він був копією її першого чоловіка, здавалося, ніби перед нею стояв молодий Дмитро. Вона відразу ж все зрозуміла і гірко заплакала.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!