На жаль, мій шлюб з чоловіком не протримався довго. Розлучилися, коли синові виповнилося 18 років. Микола тоді жив та навчався у Львові, додому рідко приїздив. Квартиру мій колишній купив ще до шлюбу. Тому я зібрала речі та поїхала до батьків у Новояворівськ.
Звісно, вони не були раді. Адже з ними ще жила молодша сестра Христина. Ну і які потім плітки підуть по місту про нашу родину?
У Новояворівську було проблематично знайти якусь нормальну роботу. Я попрацювала місяць в ресторані адміністратором, але звільнилися.
Тоді мені на поміч прийшла однокласниця Марта. Вона часто їздила до Польщі та Німеччину. Заробила собі так на нову квартиру, машину, дітям також допомагає.
– Поїхали зі мною? Я через тиждень до Варшави повертаюся. Там на завод треба жінок, аби фасували рибу.
– Я на все ладна, аби тільки гроші заробити.
Я розуміла, що треба відкласти собі хоча б на однокімнатну квартиру в Новояворівську. А потім вже й синові допомогти, там на весілля дати чи на житло. Тому без жодних сумнівів зібрала валізу та поїхала з Мартою.
Жила я там, наче бідна церковна миша. Поселили у гуртожиток, у маленькій кімнатці тіснилися зі мною ще 5 жіночок. Милася у душі, де була тільки холодна вода. Доводилося ще нагрівати воду, аби не застудитися.
Зміна на заводі починалася о 6 ранку та тривала до 10 вечора. Мала дві перерви по 10 хвилин, аби випити чаю та якусь канапку вкусити. Але зате платили чималі гроші на цеху. Я ще частенько брала нічні зміни та виходила в суботу, аби додали до получки.
Однак, татові неочікувано знадобилася операція на серці. Я віддала всі заощадження, аби його вилікували. Йому лікували міокардит в Параскеви, там дуже дорого. Але знаєте, для здоров’я та мені не було шкода.
Я не стала вимагати у батьків повернення коштів. Але через пару місяців мамі терміново припекло зробити ремонт у квартирі. І знову попросила мене дати гроші. Не позичити, а саме дати. Купили новий холодильник, посудомийку, плитку з підігрівом поставили. Мама навіть захотіла до стіни прикріпити плазму, аби новини дивитися. За один стіл вони віддали тільки 30 тисяч гривень!
Мені це було не дуже приємно. Розумію, що то батьки, але вони ще не пенсіонери, нормально заробляють. Чому саме мої гроші вирішили взяти на ремонт? Прекрасно знали, що я хочу житло купити. Ну і до того ж, Христина мешкала з ними і на ремонт нічого не дала. Хіба купила нещасні квіти на кухню і рушнички.
Цього тижня я вирішила приїхати додому. Купила батькам у “Бедрьонці” (то наш такий супермаркет) багато сиру, намазанок, макаронів, сосисок, солодощів, крупи різні. Ще синові окремий пакуночок зібрала.
Мала знайти деякі документи у шафі. Знала, що батьки там все зберігають у коробках з-під взуття. Дістала папку, розгортаю – а то папери на нашу квартиру. Виявляється, що батьки ще місяць тому переписали нерухомість на Христину.
– Мамо, що це таке?
– Документи.
-Та я бачу! Чого тут ім’я Христини?
– Бо ми вирішили їй квартиру віддати.. Ти ж сама казала, що у Польщу їдеш, аби собі заробити. А Христя немає такої змоги.
Сказати, що я була в шоці – то нічого не сказати.
– Мамо, то я оплатила вам ремонт, операцію для тата, а ви..
– Доню, вона молодша сестра. Тобі шкода?!
– Не повіриш, але тепер жалію, що дала гроші!
Я заприсяглася, що не дам більше ні копійки мамі. Хоть вона в гробу одною ногою вже лежатиме! Всі в родині працюють, але виходить, що гроші повинна давати тільки я. Знали б вони, як мені там працювати важко. Злоті з неба точно не падають на голову просто так.
Христина працює вчителькою математики, має дітей на репетиторство. Але ніщо їй не заважає поїхати зі мною бодай на літо в Польщу. Може, то вона навмисне батьків підмовила?
Я тепер не знаю, чи варто їм далі довіряти? З такими ненажерами я ніколи в житті свою кватиру не куплю!
Як нашій читачці вирішити це питання зі спадком?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!