Цьогоріч я відсвяткувала ювілей – 70 років. Я вже на пенсії й відчуваю, що нарешті можу жити для себе. Охоче займаюсь спортом, ходжу на прогулянки, спілкуюсь з друзями, бавлю онуків. Моє життя значно цікавіше, ніж в 30 чи 50. Воно повноцінне, мені не доводиться перейматися через дрібниці, лишень тепер я можу сміливо стверджувати, що щаслива.
Я багато читаю, цікавлюсь науковими новинами. І ось раптом я випадково натрапила на одну статтю Єзекіїля Емануеля “Чому я сподіваюсь померти в 75”. Від самої назви мурахи шкірою, чи не так?. Слід зазначити, що вчений – поважна людина, директор Департаменту біоетики Національного інституту охорони здоров’я США.
Автор запевняє, що людству потрібні реформи й у статті детально пояснює, що людині не слід жити довго. Адже вона стає тягарем для рідних. Крім того, це клопіт для планети, через який Земля перенаселена. Мовляв, сто-двісті років тому рівень життя був значно нижчим, люди й до 50 не доживали. А зараз медицина розвинена і навіть важкохворих сталять на ноги. Порушується баланс.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Вчений переконаний, що на утримання пенсіонерів йде надто багато ресурсів. А вони й працювати вже не можуть. Значна частина навіть не розуміє, що коїться через деменцію.
Емануель запевняє, що після 65 років перестане користуватись послугами медиків, не лікуватиметься, не робитиме жодних операцій, аби померти через природні причини. Він переконаний, що люди, котрі прагнуть жити довго – егоїсти. Вони мають чимало захворювань, не можуть нормально функціонувати, лише обтяжують суспільство.
Навіть батька вченого, якому 80 років, важко назвати повноцінним. Три роки тому він встановив кардіостимулятор і продовжує жити досить активно, та однаково страждає. Що вже казати про тих в кого хвороба Альцгеймера, або параліч.
Скажу відверто, від цієї статті мені стало зле. Я вважаю, що пенсіонери заслужили право жити та отримувати медичну допомогу у будь-якому віці. Я хочу жити чимдовше! Радіти, танцювати на весіллі онуки.
А що ви думаєте про цю статтю? Чи варто рятувати важкохворих стареньких? Як гадаєте?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!