У 2017 році не стало моєї жінки Ольги. Вона важко хворіла на рак, ми намагалися її вилікувати. Я навіть продав свою машину та позалізав у борги, аби тільки відвезти її в столицю на операцію.
Горе від втрати жінки я намагався запити горілкою. Майже рік пиячив не просихаючи, всі гроші витрачав на випивку. І це при тому, що у мене вже були дорослі сини та онуки навіть! Мене і до лікарів возили, хотіли закодувати, якісь ворожки вроки знімали.
Але помалу я сам вирішив дати ради. Знову знайшов роботу, почав заробляти гроші. Навіть їздив на риболовлю з сусідом, аби сумно не було.
Рік тому я зустрів свою однокласницю Марину. Чисто випадково перестрілися на базарі, я її пакетом зачепив. Ну от роки минають, а вона залишається такою красунею. Сіли на лавку, говорили за своє життя, хто чим займається. Адже після школи Марина переїхала закордон на навчання і навіть не давалася чути.
Словом, життя у неї виявилося не таким казковим. Чоловік її не любив, часто підіймав руку, крав гроші на карти. А коли не було грошей – то брав золото чи срібло та ніс до ломбарду. А вона все не могла піти, бо боялася. Тільки декілька місяців тому він так допився до чортиків, що помер. Тому Марина взяла дітей та повернулася у наше місто.
Поруч з Мариною я почувався спокійним та щасливим. От вона тільки посміхається – мені вже добре на душі. Про ту горілку взагалі забув. Та і її донечки мене досить добре прийняли. Рідним татом не називали, але ставилися, як до хорошого друга.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мої сини Олег та Олексій нормально сприйняли новину про те, що я закохався у Марину. Хоча трималися її осторонь, я відчував між ними якусь холоднечу.
Так ми прожили разом вже рік. У липні важко захворіла моя мама. Вона після інсульту не могла піднятися з ліжка чи піти в туалет. Тому ми з Мариною на деякий час переїхали в село, аби доглядати за мамою. Тим паче, у Марини медична освіта і вона точно знала, як і що треба робити. У селі нам було нормально, але ж це не місто. І хата старенька, ремонт давно не робили. Ще мама тримала корів, кіз та кролів, за якими треба уважно слідкувати.
Однак, місяць тому мами не стало. Ми заплатили за похорон, дали пожертву на церкву та поховали маму зі всіма почестями.
Так, як у мене не було братів чи сестер, то хата за законом відійшла мені у спадок. Але я вирішив її продати сусідці, вона сама запропонувала дуже гарну суму. І мала всю готівку на руках. За декілька днів ми підписали договір та повернулися до міста.
Я вирішив вкласти ці гроші у новобудову. Купив дві однокімнатні квартири ще в нульовому циклі, там ще навіть бетон не залили. Але записав нерухомість на власність доньок Марини.
Мої сини вже дорослі люди, самі дітей мають. Досягли в житті того комфорту і статків, як то кажуть. А от Марина так допомагала моїй покійній матері, так піклувалася всі місяці, поки ми жили в селі. Ну і як вона на свою зарплату медсестри купить дітям житло?
І про це дізналися мої сини. Приїхали того ж вечора та влаштували такі розборки:
– Тату, вона аферистка. Хіба ти не бачиш?!
– Ти про чужих дітей подумав, а про онуків – ні? Вона їх взагалі від алкоголіка народила!
Однак, я не передумав. Квартири збудують через 2 роки, за той час молодша вже буде повнолітня та зможе переїхати. А старша, Юлія, вже збирається заміж. Буде від мене молодятам такий подарунок на весілля.
Не розумію, чому старші сини так проти дівчат. Ми тепер одна родина та повинні поважати один одного.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!