Я вирішила написати цю історію, бо не знаю, як жити далі. Від цього рішення залежить не тільки моя доля, але й пасербиці Ліди.
Отож, перший шлюб у мене вийшов невдалим, і це, м’яко кажучи. Колишній чоловік втік від мене до молодої коханки. На щастя, мої батьки були поруч та допомагали виховувати сина Матвія.
Майже 10 років я не хотіла зустрічатися з чоловіками, ходити на побачення. Ну була в мене ось ця недовіра, боялася опектися знову.
Але потім познайомилася на роботі з Остапом. Він також розлучений, виховує доньку Ліду. Колишня жінка сильно пиячила, могла залишити дитину саму у квартирі та піти в магазин. Раз Лідочка ледь не випала з 4 поверху, бо Жанна забула зачинити вікно.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Остап тоді працював, а Лідусю виховувала Ольга Миколаївна, бабуся. Характер у неї такий сталевий та навіть жорстокий. Ставила часто Ліду в куток, за погані оцінки сварила, забороняла гуляти з друзями.
Ну ми з Остапом декілька місяців прозустрічалися та почали жити разом. Тим паче, наші дітки однолітки, тому чудово поладнали. Я завжди мріяла про донечку і дуже полюбила Ліду. Купувала їй солодощі, гарний одяг, іграшки та навіть здійснила її мрію – записала на танці.
Однак, Ольга Миколаївна постійно пхала носа у наші справи. Найбільше її дратувало те, що Ліда мене мамою називає:
– Ну ти їй хто? Чужа тьотка. І нащо солодощі купуєш? У неї карієс буде.
– Яка вам різниця, як я Ліду називаю? Я її люблю і це головне.
– От побачиш, розбалуєш ти дитину, вона тобі потім на голову сяде!
Остап якось нейтрально ставився до наших сварок. Він багато працював, приходив додому втомлений, одразу йшов в душ та спати. Адже наші витрати виросли – двоє діток, треба багато продуктів купувати, одягу, дати їм гідну освіту.
Але свекруха мене так ненавиділа, що словами не передати. Якщо ми приходили в гості, то вона показово давала подарунки чи солодощі тільки Ліді, а про мого Матвія забувала. Звісно, синові це було аж до сліз неприємно. Ліду завжди називала “моя онуця”, а до хлопчика “ну”, “ти”, “цей”, “він”.
Я навчилася не зважати на ці зауваження, але все одно було дуже образливо за сина.
Ще десь перед Новим Роком Остап почав часто затримуватися на роботі, приходив вже у комендантську годину. І від нього трохи несло алкоголем. Ну, може з колегами кудись на пиво вийшов чи на офісі хтось за свято ставив могорич.
Однак, потім такі випадки траплялися ледь не щодня. Приходив пізно і лягав спати, потім рано прокидався та йшов на роботу.
За декілька днів до Нового Року Остап просто прийшов з роботи та почав збирати речі:
– Ти куди? Що трапилося? Тебе відправляють у відрядження?
– Ні. Жанна повернулася. Вона весь час була на заробітках.
– І що?
– Я повертаюся до неї. Вона мама Ліди, каже, що скучила і просить дати другий шанс.
І ось так 30 грудня Остап кинув мене та Матвійка геть. Лідуся так плакала, коли їхала геть, виривалася, мене не відпускала, навіть вкусила тата за руку. Але все одно Остап запхав її у таксі та поїхав геть. Навіть не привітав зі святами.
Але не довго ця мовчанка тривала. Сьогодні зранку до мене зателефонував Остап. Голос у нього був дуже сумний, невеселий, важко зітхав у слухавку:
– Я розумію, що вчинив, як справжній негідник. Але прошу дати другий шанс.
Як виявилося, Жанна знову почала тягнутися до чарки, на донечку уваги не звертає. Остап боїться за Ліду.
– А вона все про тебе питає, хоче зустрітися.
– Так ти ж казав, що я не її справжня мама.
– І що? Дитина за тобою скучила.
Я не знаю, що робити. З одного боку, так прив’язалася до Лідочки, все хочу, аби вона повернулася до мене.
Але не можу більше довіряти Остапові. Якщо він раз так побіг до колишньої, то яка гарантія, що потім це не повториться? Ще й знову чути крики від свекрухи.
Просто в цій ситуації мені шкоду одну Ліду.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!