Нещодавно я провідала свого сина і досі відійти не можу. Осад залишився жахливий. А все через поведінку невістки. Відколи вона гарно заробляє – перетворилась на монстра якогось. А колись все було інакше.
Пам’ятаю, як Ігор вперше привіз до мене Наталку. Така юна і скромна дитина. Я ще подумала, як добре, не буде сперечатись і сваритись. Та й підстав син не давав. Мав гарну роботу, квартира йому від діда дісталась. На автівку, нехай не наймоднішу, заробив самотужки.
Я пишалась досягненнями свого сина. Мріяла лише про одне, щоб добру й дбайливу дружину знайшов. Наталка тоді на четвертому курсі навчалась. Згодом молоді взяли шлюб. Вони були дуже щасливі. А тоді, мало не відразу Наталка завагітніла. На світ з’явився мій улюблений онук – Микита.
Невістка постійно мріяла, що після декрету знайде собі роботу. Але через два роки знову завагітніла.
– Це на краще! Діти дружитимуть! Ще напрацюєшся!
Вона прекрасно справлялась з господарством. Навчилась чудово готували, випікала всілякі смаколики, торти, пироги. Якось я хотіла її похвалити та за столом сказала:
– Ти можеш заробляти випіканням тортів! Якраз вдома будеш! На такому зараз добре заробляють!
– А я на юридичному вчилась, щоб торти пекти?
– Ну, зараз таке життя! І в тебе виходить!
– А юристкою бути не вийде? Краще дома все життя на кухні сидіти? І кожну копійку в чоловіка випрошувати?
Вона встала і просто пішла. Тоді я й зрозуміла, що не така вона проста. А далі сталося неочікуване, почалась війна та Ігор втратив роботу. Шукати іншу він не міг, його б відразу мобілізували. І невістка запропонувала:
– Сиди з дітьми в декреті, а я буду заробляти!
Скажу відверто, ніхто з нас не вірив, що Наталі вдасться знайти роботу за спеціальністю. Та минув місяць і вона урочисто заявила, що працюватиме в якійсь іноземній волонтерській організації. Ще й вихвалялась, що зарплата в неї чимала, як в Європі.
І що ви думаєте, за пів року невістка перетворила мого сина на домогосподарку. Він з хати не виходив, увесь час з дітьми. А вона то у відрядження їхала то допізна засиджувалась.
– Дружина не може увесь час пропадати!
– Я заробляю вдвічі більше, ніж Ігор раніше і виконую дуже важливу роботу.
Поведінка Наталі дуже змінилась. Вона всіляко виказувала свою зверхність. Часто жартувала, що її чоловік безробітний. А нещодавно я вирішила поїхати до онуків, аби допомогти хоч трохи Ігорю. Прийшла – син один, схуд, на себе не схожий. Десь за годину повернулась невістка.
– Я така голодна. А де вечеря?
– Зараз зварю вареники.
– Та скільки можна! Ти б ще локшину в картонному стаканчику приготував. Як не справляєшся – я їстиму в ресторані з подругою.
– Я не встиг, чи ти не розумієш?
– От я раніше все встигала. І діти молодші були! А ти не можеш?
Я стояла, як вкопана. Не вірила, що мій дорослий син таке терпить. А врешті не витримала:
– Яке ти маєш право його принижувати? Сама дома сиділа стільки років!
– А це хіба був лише мій вибір? Краще вам піти!
Ця дівка мене вигнала, а син навіть не вступився. Тепер не знаю, що із цим всім робити. І як сина рятувати? Не хочу, щоб він далі так жив.