Валентина Дмитрівна завжди про свого сина розповідала. Казала, що він дуже добрий і чуйний, гарно заробляє. А коли фотографію показала – я здивувалась, ще й красень такий. Як він досі не одружений. Шість років працював у Німеччині, певно не до того було.
І раптом сусідка прийшла до мене й сказала.
– За два дні Микита приїде і я вас познайомлю. Ви створені один для одного, от побачиш.
Насправді я була не проти. Живу ж у селі, хлопців тут зовсім немає хороших. Так колись сталося, що довелося поїхати з міста. Роботу знайти не могла, а бабуся потребувала догляду, ще й господарство велике.
І ось настав день приїзду Микити. Я нарядилась і пішла до сусідки. Тут він заходить, ще гарніший ніж на фото, хоча й не молодий, років 40 на вигляд. Та поряд з ним довгонога красуня з надутими губами та широкими бровами. Я не спам’яталася.
– Це Ліля, моя дівчина!
– А це моя сусідка Наталочка, золота дівчина, стільки мені допомагає. Це вона пиріг зі сливами спекла. Скуштуй.
Микита вкусив шматок пирога. Далі ми повечеряли. Ліля увесь час мовчала. А я насправді почувалась зайвою. Щойно видалась нагода – пішла додому. Наступного дня Валентина Дмитрівна прийшла до мене.
– Ти не зважай, усі ці ляльки – то не серйозно. Він з такою ніколи не одружиться.
– Та нічого. Значить не доля.
– Не вигадуй! От побачиш, він тебе покохає.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Наступного разу Микита приїхав вже самий. І відразу до мене прийшов. Сказав, що хоче пирога замовити. Надто вже смачний. Я погодилась. Ми довго розмовляли. Він дякував, що його мамі допомагаю. Відтоді приїжджав через день і щоразу до мене приходив. А тоді сказав:
– Знаєш, мама вважає, що ти станеш ідеальною дружиною для мене.
– А ти що думаєш?
– Вона має рацію! Та й не можу я вже без тебе, сумую.
Він зробив мені пропозицію, ми побралися. Вирішили жити в селі, аби поруч зі свекрухою. Щоправда, він часто в місті залишався, коли багато роботи мав і стомлювався. Я була не проти. Все ж Микита керував компанією. А ось якось він пропав на три дні. Все пояснював, що не може приїхати, відрядження. Тоді я прибігла до сусідки в сльозах.
– В мене така новина, а Микити немає.
– Що сталося?
– Я вагітна.
– Доню, бери ключа і їдь до Микити. Зроби сюрприз до його приїзду, зустрінь гарно.
Я взяла ключ і вирушила, натхнена і щаслива. Ще й пирога везла. Ледве знайшла ту квартиру, відчинила ключем свекрухи. І тут мене зустріла та сама блондинка з надутими губами.
– Ліля? Ти що тут робиш?
– Живу.
Тут з кухні вийшов Микита. Виявляється, ніякого відрядження не було. Він просто вигадав спосіб мати двох дружин. Я жбурнула пирога і вибігла геть. Він біг за мною.
– Ти нічого не розумієш! Це випадково.
Якось я не помітила, як вибігла на дорогу. А тоді відчула удар, мене збила машина. Я лежала на асфальті, а Микита гірко плакав поруч:
– Пробач! Ти надто хороша для мене! Лиш не помирай. Я навіть не розумів, як тебе люблю. Який же я дурень!
Прийшла до тями я вже в лікарні. Та все пам’ятала. Чоловік сидів біля мене.
– Більше ніколи. Присягаюсь! Я продам цю квартиру.
– Добре. Але я пробачу лише раз! Пам’ятай це! А ще в тебе буде дитина!
Він гірко плакав і дякував. Відтоді наше життя змінилося. Я маю ідеального чоловіка, котрий любить мене і поважає. У нас підростає синочок. А розповіла цю історію, аби усі розуміли, що щастя здобувається не просто. Часом шлях складний. Згодні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!