Я приїхала додому на годину швидше. Заходжу у квартиру – а чоловік ніяково дивиться на мене. Тоді я помітила знайоме взуття та зрозуміла, що скандалу не уникнути

Я чудово розумію, що для кожної свекрухи молода невістка завжди буде недостатньо хорошою господинею та жінкою.

Але не думала, що Ірина Василівна зможе аж так мене принизити та роздратувати.

Отож, тої п’ятниці у нас як завжди був скорочений робочий день на годину. Я мала йти на манікюр, але мій майстер захворів. Тому я вирішила все-таки поїхати додому, відпочити. Адже тиждень видався просто пекельним. Вже уявляла, як приймаю ванну вдома, дивлюся з чоловіком улюблений серіал.

– Ой, а ти вже приїхала? Так швидко? – каже Богдан.

– Так, просто майстер захворів. Я вирішила поїхати одразу додому.

Але помітила, що Богдан ніяково стояв біля дверей. Немов я застукала його з молодою коханкою в спальні. Прикриває собою шафу з верхнім одягом та очі бігають туди-сюди.

– А може ти піди в магазин? У нас чай закінчився. І кава. І хліб.

І тут я помітила чорні черевики. Одразу здогадалася, хто до нас “в гості” завітав.

Заходжу на кухню – а там свекруха куховарить біля плити.

-Ой, Лідочка, а я тут борщик вам готую.

У нас раніше траплялися казуси з пані Іриною. Ну я думала, що вона просто хоче мені допомогти з ремонтом, купівлею продуктів чи вечерею. Але рік тому її опіка перейшла всі межі.

Дивним дивом у неї опинилися ключі від нашої квартири. Виявилося, що вона просто взяла ключі Богдана та зробила дублікат. Поки ми з друзями були в Буковелі на відпочинку, вона зробила “міні-ремонт”. Викинула мою орхідею геть та поставила кактус біля ліжка. Мовляв, він притягує жіночу енергію та посилює плодовитість. Провела ревізію у нашій шафі та переклала всі речі на інші полиці. І навіть не посоромилася залізти у шухлядку з моєю спідньою білизною.

– Лідочко, а хіба то трусики? Та нитки нещасні. Як ти їх можеш носити? – дорікала свекруха.

Вона думає, що я у 24 роки повинна носити панталони та пояс вірності?

Звісно, найбільше мені перепадало через холодильник. Бували дні, коли я взагалі не хотіла готувати, тому ми замовляли доставку. Суші, піца, бургери. Це дуже смачно і я так готувати точно не вмію. Але для свекрухи це була просто трагедія світового масштабу:

– Як це ти їсти не готуєш? Ти серйозно? Як так можна? Ти жінка!

Тобто той факт, що я такою працюю на роботі та втомлююся, нічого не відіграє? Я не зобов’язана стояти біля плити з ранку до ночі та готувати борщики для родини. Ми звикли вже так харчуватися давним-давно. Інакше для чого ще створені доставки та кур’єри?

Отож, тої п’ятниці я вирішила серйозно поговорити з чоловіком:

– Я думаю, що нам треба переїхати геть. Адже я не можу вже спокійно витримувати візити твоєї мами.

– Але вона хоче зробити краще тільки. Чому ти її допомогу сприймаєш як докори? Будь вдячною!

Тоді ми дуже посварилися. Я зібрала речі та поїхала до батьків. Просто цю квартиру нам віддала свекруха на весілля. Ми зробили ремонт, поставили нові меблі. Тільки от з документами пані Ірина не дуже поспішала. То часу нема, щоб поїхати до нотаріуса, то вона на дачі, то вона себе погано почуває.

Чесно кажучи, мене вже не тішить ця квартира. Так, ми платимо тільки за комунальні послуги, а не збираємо на власне житло. Однак, через свекруху я не можу почуватися як повноцінна господиня. Бо пані Ірині все не подобається! Ми навіть замки змінили, але толку нуль просто!

Я вже готова шукати орендовану квартиру. Але Богдан вперто не хоче підтримати мене. Мовляв, то не його мама погана, а я така невдячна дівка!

Чесно, я дуже втомилася щось виясняти зі свекрухою. Бо іншого варіанту, крім переїзду, я не бачу.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!