У нас з Петром колись був план – подарувати синові Матею квартиру. І поки він ще в школі навчався, то ми почали відкладати гроші. Копійочка до копійочки, на чомусь економили, у чомусь собі відмовляли. Вийшло у 2019 купити йому невелику, двокімнатну квартиру. Але зате у новобудові, з підземним паркінгом, до центру Львова рукою подати.
Син аж дар мови втратив, коли ми з батьком принесли йому ключі від квартири. Так навіть плакати почав і руки нам цілував! Допомогли з ремонтом, деякі меблі привезли з нашої дачі, щось нове докупили чи сусіди віддали. Загалом, квартира гарна, простора, дуже затишна.
У 2021 році мій син одружився, невісточку звати Христина. Не можу сказати, що у нас з нею дуже погані стосунки. Дівчина якось холодно ставилася до нас, хоча ми її радо прийняли у родину. Я її і донею називала, і якісь гостинці привозила. Однак, ніякої ініціативи дівчина не проявляла.
А ще мене насторожувало, що Христя геть працювати не хотіла. Постійно тільки вдома сиділа або з подругами гуляла, а комунальні, продукти, одяг та інші речі оплачував Матей. У нього зарплата у доларах, він працює на якусь іноземну компанію. Щось робить в тих комп’ютерах, я не розбираюся. Це, звісно, добре, що у Матея висока зарплата, але я вважаю, що жінка також повинна вкладатися у родинний бюджет. А не витрачати гроші собі на манікюр, педикюр, стрижки та косметику.
Раз пробувала з Христиною поговорити, якось легко натякнути, що треба не тільки в хаті штани просиджувати
– Ну а вам яке діло? Роботи нормальної ніде нема, я не збираюся за 8 тисяч працювати, як та конячка.
Ну син якось ніяково говорив про це. От видно, що йому також не дуже приємна ця тема для обговорення. Може, у них через це є якісь сварки вдома. Бо не раз Матей приїздив до нас переночувати чи на вечерю. Я ж мати, відчувала його поганий настрій.
І от тиждень тому приїхала до Матея, аби взяти показники лічильника. Адже квартира записана офіційно на мене. Треба було дещо перевірити, взяти квитанції. Стукаю у двері – а мені відчиняє пані Ольга, мама Христини:
– Ой, а ви чого прийшли?
– Ну в мене до вас те саме питання, свахо.
Я собі пофотографувала лічильник, звірила квитанції. А Христинка до мене так лагідно посміхається:
– Мамо, сідайте до столу, у нас тут вже частування готове.
Мене щось така награна посмішка та підлабузництво насторожило. Але вирішила випити чаю з родичками.
– А ви щось я бачу, затягнули з паперами
– Якими ще паперами, Ольго Василівно?
– Так якими? Ось такими! Моя Христинка вже тут дай Боже вже стільки років хазяйнує, а ви ніяк її не пропишете.
– Ну так бо це моя квартира. Ми на неї гроші з чоловіком складали, допомагали ремонт робити. А ви прийшли на все готове.
– Ой, ну страшне діло. Ви і так тут не живете.
Сваха почала так командувати, наче то її квартира. Я не хотіла сваритися, ввічливо подякувала за гостину та пішла додому. Однак, ввечері зателефонувала синові та пояснила, аби він трохи “прикрутив” норов жінки та тещі.
– Добре мамо. Ну просто.. Ну в них такий характер, то вже дорослі люди. Але я з ними поговорю.
Знаєте, з такою невісткою відпадає максимальне бажання переписувати квартиру. А раптом вона потім захоче половину майна собі відцюкати?
А сваха раз така розумна, то сама купує дітям хоч палац і робить все, що захоче.
Мені 50 і я от життя прожила. Але досі дивуюся таким нахабам. Ну звідки вони беруться? Як взагалі їм не соромно про таке думати і говорити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!