Моя сестра Любка ще у 2004 році виїхала закордон на заробітки. Тоді її кинув чоловік та залишив буквально з голим місцем. Ще й відхрестився від сина та ні копійки на аліменти не давав.
Я була одружена та виховувала доньку. Наші батьки жили за 400 кілометрів від міста. І ми всі розуміли, що забирати Владика до села – то великий стрес. Тим паче, батьки вже були у “віці” та не могли взяти онука на поруки.
Тому у 8 років Владик вже мав нову маму – мене. Сестра Любка мені перед від’їздом мені аж руки цілувала та плакала, дуже дякувала за таку послугу:
– Нінка, от Богом клянуся, що гроші тобі висилатиму. І продукти! І одяг також!
Любка спершу працювала у Празі на якомусь виробництві. Спершу їй платили такий мізер, що ледь на проживання вистачало.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І тоді ми з чоловіком тут, в Україні, за свої гроші купували племіннику одяг, канцтовари, годували його. Навіть записали Владика на заняття з футболу. Я дійсно так полюбила племінника, що часто називала його синочком. І часто думала, що у мене 2 діток.
Коли Владику виповнилося 11, то Любка нарешті знайшла нормальну роботу в Німеччині. Однак, грошей вона аж так багато не висилала нам на племінника:
– Та він поки малий, на нього багато не витрачаєш. А я поки тут назбираю на куплю нам квартиру!
Ну, дійсно, чоловік Любі після розлучення нічого не залишив, тому тут сестра не мала навіть власного житла. І так ще Люба 5 років відкладала гроші на квартиру, а ми годували та одягали Владика.
І тільки тоді, коли Владиславу виповнилося 16 років, то Люба нарешті почала нам висилати гроші. Але ж ми все то витрачали на репетиторів, бо племінник перейшов в 11 клас.
Люба свою мрію щодо квартири здійснила. Купила гарну трьошку в центрі міста, новобудова з гарним ремонтом. Однак, повертатися до України знову не хотіла:
– А сину ж треба щось купити! От він закінчить університет, а де потім житиме ? Я не хочу, аби моя дитина в тому гуртожитку з тарганами тіснилася!
Ну і так Люба почала відкладати кошти на житло синові. А я сама передавала племіннику в гуртожиток теплий одяг, домашні закрутки та гостинці, аби Владик все мав одразу на сніданок та вечерю.
Потім сестра оплатила синові весілля, купила молодятам квартиру. Зараз Любаня досі закордоном, цього разу вже доля занесла її в Італію. Але вже не миє унітази та не прибирає у квартирах. 2 роки тому познайомилася з одним багатим італійцем і він взяв Любку до себе на віллу.
Тепер моя сестра не просто заробітчанка, а справжня сеньйора. Про сина вона не забуває, щомісяця надсилає 1000-1500 євро на онуків, передає гостинці. Там стільки сирів, ковбас, риби. Ну явно не 3 копійки коштує.
Про мене Любаня згадувала хіба на якісь свята. Так, чисто на Великдень чи на Різдво привітає у Скайпі та вишле нещасний пакет з продуктами. Пачка кави, макарони, консерви, шоколадка та пляшка олії. Ось такі її “щедрі даруночки”.
Владик ще до війни виїхав закордон з жінкою та дитинкою, зараз мешкають у Канаді. Свою квартиру здає в оренду за чималі гроші. Любка так само, у трьошці вже не живе. Так також орендарі, а вона собі помалу будує за містом будиночок.
Так от, нещодавно у мене чоловік захворів, двостороннє запалення. Мені, як на зло, зарплату довго не платили. Донька та зять вислали гроші, але їх мало залишилося на зараз.
Тому зателефонувала до сестри, аби попросити хоча б у борг:
– Скільки? Ой-ой, та в мене нема. Я тобі через тиждень може скину. Але не так багато, як ти просиш, десь утричі менше.
– Любо, але я тебе благаю…
– Слухай, ну ти думаєш, що у мене в Італії своїх проблем нема?
І так сестра ще й кинула слухавку. Я була в шоці з її нахабства. От поясніть, я роками її сина доглядала, любила, піклувалася. А зараз про мене ніхто взагалі не згадує та не хоче допомогти фінансово?
Довелося просити в борг у сусідів та кумів. Минув тиждень, а Любка до мене ні подзвонила, ні гроші вислала.
Правильно кажуть “роби добро – а до тебе одним місцем повернуться!”.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!