Зовиця після смерті своєї матері вирішила ділити батьківську хата, яка оформлена на мого чоловіка.
Коли ми з Женею одружувались, то домовились, що житимемо з його мамою. Свекра на той час вже не було на цьому світі.
Не скажу, що в невістках мені було легко, бо у кожного свої звички та характер, але якось уживались. Через 5 років сімейного життя сталось горе – злягла свекруха. Всі обов’язки по її догляду впали на мене, бо чоловік був на роботі майже увесь час, а ще ж у нас було двоє малих дітей.
Я від втоми валилась з ніг. Потрібно було в хаті все зробити, дітей доглянути, свекруху, і господарку попорати.
У Жені є ще старша сестра. Ми звертались до неї по допомогу, коли це сталось зі свекрухою, але Аліна відмовилась.
– Мені потрібно своє життя влаштовувати, а не вашими проблеми займатись – відповіла зовиця.
Тоді ми й зрозуміли, що допомоги нізвідки чекати. Так тривало довгих 4 роки.
Свекруха переписала хату на Женю.
Свекруха рік тому відійшла у засвіти. В тій хаті ми зробили ремонт, купили нові меблі та жили деякий час, а тоді поїхали до моєї мами, бо вона занедужала.
А вчора до Жені зателефонувала Аліна:
– Я розлучаюсь з чоловіком і хочу переїхати до батьківської хати. Віддайте мені ключі.
Женя не може відмовити сестрі, а я проти, щоб Аліна там жила. Бо, як треба було маму доглядати, то її не було, а тут прийшла і керувати хоче. Ми ж її потім не виселимо.
До того ж у нас ростуть діти, і дім залишився б комусь із них.
Як переконати чоловіка не пускати туди жити сестру?
Вибачте. Даних поки немає.