Я сама доглядала діда. А він в 82 роки подругу привів. Каже, як їй не допомагатиму – квартиру не залише

Такий сюрприз мені дід Іван зробив. Досі не можу оговтатись. Мало, що я його вже сім років доглядаю, так вирішив ще мені роботу знайти.

Так склалося, що всі мої родичі далеко. Мами не стало кілька років тому. Тато покинув нас дітьми. Брат поїхав до Данії ще до війни. Залишилась я одна і дід Іван. Це тато моєї неньки. Страшенно прикрий і примхливий. Одного разу він мене покликав і заявив.

 – Мені вже важко. Є кілька варіантів. Або я знаходжу жінку, котра мене доглядатиме за квартиру, або це робитимеш ти.

Звісно, я замислилась. Одна доньку виховую, їй вже чотирнадцять, скоро й квартира знадобиться. А дід вже старий і досить кволий.

Тож я погодилась. Якби ж хтось тоді попередив, що Іван Павлович з мене всі соки вичавить. Він щодня дзвонив і вимагав, щоб я приїхала. Постійно вигадував всілякі примхи. А як я пояснювала, що працюю, важко мені – лише казав:

 – А ти що думала, що за красиві очі квартиру отримаєш?

 – Але ж я ваша онука, не стороння.

 – Яка різниця, часом чужий ближче рідного.

Пошепки

Найважче було, коли дід захворів на коронавірус. Мені довелось навіть переїхати до нього, хоча ризикувала заразитися, а доньку тоді місяць не бачила. Та старий міцний, впорався.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

І ось якось я до нього вже й звикла. Важко, та що не зробиш заради дитини. Нещодавно старий відсвяткував 82-річницю. Я принесла йому торт. І раптом застала, що до Івана Павловича завітала жіночка. Вони мило собі спілкувалися. І тут дід поставив мене перед фактом:

 – Альбіна Миколаївна до мене переїде. Ми будемо жити разом.

 Я не знала, що й казати. Він продовжив.

 – Не переймайся, наша угода в дії, та тепер ти мусиш доглядати й мою подругу. Навіть якщо я помру першим. Лиш після її смерті ти зможеш розпоряджатися квартирою. 

Я не знала, що на це казати. Кортіло піти й більше не повертатися. Гарно ця Альбіна Миколаївна влаштувалась. Їй 78 років, може ще жити й жити. 

Що мені робити? Я стільки років допомагала дідові, невже все марно? Раптом мине кілька років і він взагалі змінить рішення?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector