Не знаю, як пояснити мамі, що її сусідка просто на голову вже їй всілася!
Мама моя сама живе, тато давно в засвіти пішов. Мені до неї хвилин 20 пішки йти, тому буваю я в неї частенько. То продуктів принесу, то просто ляси поточити зайду. І мамі весело, і я знаю, що з нею все добре.
Та останнім часом я почала помічати, що в мами і продукти, і гроші стали швидше закінчуватись. Раніше двох пакетів їжі їй на тиждень вистачало, а тепер через 3-4 дні вона вже голодує.
Довго я не наважувалась спитати, кого ж вона підгодовує. Думала, може чоловік який з’явився. Аж потім стало все на свої місця.
– Тітко Тетяно, а дайте мені масла. Я ж просила, щоб ви мені купили, – прийшла якась жіночка до мами на кухню, поки ми чай пили.
– Візьми у холодильнику, Діанко. На верхній полиці, як завжди, – відповіла їй мама.
Дивлюсь, а ця Діанка не тільки масло, а і пару яєць потягла, і лимон, ще й молока в чашку собі націдила.
– Млинці смажити буду! – сказала вона на прощання та й пішла.Грошей за масло не віддала.
Я навіть не знала, що казати, якщо чесно. Не могла ніяк втямити, що ж це в мене перед очима таке відбулося. Та ще й мама вдавала, що нічого не сталося!
– Слухай, мамо. А скажи-но мені, що це за Діана і чого вона у твоєму холодильнику хазяйнує? – перервала я нашу мовчанку.
– Та, сусідка наша. Не бери в голову. У неї така доля важка… Чоловік з двома дітьми кинув, вона ледь кінці з кінцями зводить. От я і помагаю їй, чим можу.
– А вона тобі хоч ті млинці приносить? Чи де там?
– Та я б не сказала… То ж вона собі готує, чого ж мені їх носити?
Чи то я вже така черства стала, чи то в час такий живемо, але щось я ні мамі, ні Діані цій не повірила. Хіба ж буде жінка, у якої на масло не вистачає, вії нарощувати та нігті собі ліпити? Це ж теж зараз недешеве задоволення.
Подумала я та й пішла на наступний день до цієї Діани в гості.
– Добрий день, Діано! Ми вчора у мами моєї бачились. Ви масло в нас позичали, то я по нього і прийшла. Вам же на млинці не вся пачка треба? – ввічливо і з далеку зайшла я.
– Не твоє собаче діло, скільки мені його треба, ясно? Взяла значить взяла. Нічого повертати я не збираюсь! – крикнула ця “Діанка” і грюкнула дверима прямо в мене перед носом.
Але ж поки вона мене поглядом міряла, я встигла у квартиру позаглядати – телевізор новий, ремонт чудовий, купа речей. Так і не скажеш, що вони бідують! Та й сусідка розповіла мені, що до Діани цієї чоловік приїжджає постійно на дуже дорогій машині.
Я ж пішла до мами, розповіла їй все, пояснила, що ця дівка з неї просто продукти тягне, аби в магазин не ходити. А мама вперлась і мені не вірить! Каже, що я просто жадібна і безсердечна.
Як переконати маму, що її просто за носа водять? Бо я зі свого гаманця чужих людей годувати не збираюсь!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А у вас колись були такі сусіди?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!