Довела мене моя любов до ручки!
Сергій заміж мене покликав, коли ще ми були студентами й на двох ділили пачку мівіни й три сосиски. Мама казала, що то все – дурна затія. Але ж в мені грала любов!
Чи то через почуття, чи то через брак розуму, але таки стали ми з Сергієм сім’єю. Працювати на когось ми обоє не хотіли, тому одразу почали думати, який би відкрити бізнес.
Багато часу пішло на роздуми, ще більше – на заробітки. Аж через 6 років вдалось нарешті показати світу свій перший магазин тканин. Якось мало-помалу та й вийшли ми на нормальний заробіток.
А воно як в житті: якщо десь прибуло, то десь пропало. Як тільки гроші почали до рук іти – почав мій Сергій на стороні гуляти.
– Сергію, я ж бачу, що щось з тобою не те робиться! – натякала я чоловіку, що знаю про його походеньки.
– Не капай мені на голову! – огризався він у відповідь.
Хто знає, скільки б ще він мене так за носа водив, аби не моя раптова вагітність… Виріс живіт і Сергія наче вітром здуло! Помахав мені рукою на прощання і пообіцяв аліменти платити.
Я ж думала, що мені ті копійки від нього не треба будуть, бо я зможу і далі бізнес вести. А де там… Він, як виявилось, усе на себе записував весь цей час, мого імені там і близько ніде немає!
Лишилась я з великою любов’ю, дитиною і порожнім гаманцем… Ніхто навіть уявити не може, як мені з цього всього вилазити важко було! А Сергій швидко собі ще одну дитинку забацав, скидав мені по тисячі щомісяця та й жив собі щасливо.
Довго я не цікавилась його життям взагалі, аж поки через три роки він мені не подзвонив! Мовляв, гроші треба терміново: бізнес прогорів, дитина захворіла, борги страшенні…
Послухала я його та й послала, куди вважала за потрібне.
Деякі друзі кажуть, що це з мого боку дуже жорстоко і низько. А я з цим не згодна! Чого ж ніхто не каже, що стрибати в гречку, коли в тебе жінка з немовлям – це жорстоко? І що отак забрати все до копійки в людини, якій у вічному коханні клявся – це теж жорстоко?
Мене вже дістало, що все на світі завжди навколо чоловіків крутиться! Я тепер, бачте, для всіх погана. А він – святий і божий!
Нехай люди говорять, що захочуть, а я позичати гроші все одно не буду. Завів собі гарем – нехай сам тепер з ним розбирається!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А ви б позичили грошей колишньому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!