Хочу поділитися з вами своїм болем. Дуже мені важко. Я живу на Франківщині, а саме в Карпатах. Хоча сама зі столиці. Так сталося, що колись приїхала на відпочинок в гори та закохалась в інструктора з катання на лижах. З ним і залишилась. У нас невеличкий будинок. Та ми зробили добудову, аби здавати туристам кілька кімнат. Це чудовий підробіток в зимовий сезон.
Та мало не відразу ми з Ігорем зіштовхнулись з однією проблемою. Щороку в січні до нас приїжджали мої родичі. Вони займали усі кімнати й не платили ні копійки. Хоча добре знали, що ціни в цей час вдвічі вищі й це наш шанс заробити. Та я терпіла, готувала для них, прибирала, все, аби не дай Боже не поскаржились, що їх погано приймають. Чоловік до цього ставився лояльно.
Не змінилась ситуація навіть коли в нас народився син. Жодного разу рідним не спало на думку привезти дитині якийсь подарунок.
Та потім почалась війна і все це стало не важливим. Ігор вирішив захищати Україну.
– Люба, я інакше просто не можу.
– Як же я без тебе?
– Все буде добре, ти впораєшся.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я робила усе можливе, аби допомогти чоловікові. Зайнялась волонтерством, влаштувалась на роботу в дитячий садок, та заробляла якихось 8 тисяч гривень, цього ледве на життя вистачало. Вдома в нас я приймала біженців. Та згодом вони поїхали. Я сподівалась, що взимку вдасться трохи заробити. Та уявіть, в січні знову приїхали родичі. І їм байдуже було, що війна, що мені важко, а Ігор на фронті. Вони й подумали допомогти мені фінансово.
Цьогоріч я з острахом чекала на січень. Поскаржилась подрузі. Та вона дала мені слушну пораду.
– Послухай, ти мусиш відверто їм сказати. Що приймеш їх на відпочинок лишень, якщо допоможуть тобі зібрати гроші на позашляховик для Ігоря.
– Де ж у них такі гроші?
– Вони мають друзів, знайомих, колег. Нехай думають. Врешті навіть якщо оплатять проживання – вже солідна сума буде.
Я вирішила послухати. В грудні родичі мені зателефонували.
– Ми вирішили зустрічати в тебе Новий рік. Надто вже хочеться від усього відпочити. Будемо до 20 січня.
– Є один момент. Я зараз збираю гроші на автівку для Ігоря на передову. Зможу вас прийняти лишень, якщо допоможете. Інакше мушу взяти туристів, котрі гарно заплатять.
І що ви думаєте, ніхто до мене не приїхав. Родичі образились і навіть зі святами нас не привітали. Натомість я здала кімнати туристам і досить гарно заробила. Вже й автівку знайшла доволі непогану.
Звісно, через рідних мені прикро. Але, як на мене, краще без них.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!