Мій син та невістка – то наче люди з різних світів.
Марко народився та виріс у селі, з дитинства звикав до важкої праці. Міг і корівку подоїти, вивести її на пасовище, керував фірою, допомагав на городі. Ми не їздили ні на море, ні закордон на курорти.
Коли син переїхав до столиці, то пересилала йому продукти автобусом в гуртожиток. Після зимової сесії на 1 курсі вже працював десь на будівництві, офіціантом, охоронцем. Так звик крутитися та тягнутися до кращого життя.
А ось невістка Ангеліна народилася з золотою ложкою у роті. Видно, що звички у неї з тих, багачок. Не вміє готувати їсти, у батьків була своя кухарка. І ще й хатня робітниця та водій. На 18-річчя батьки подарували їй машину з салону, постійно возили в Єгипет, Туреччину, Болгарію.
Ну не знаю, як вони зійшлися. До останнього думала, що то несерйозні стосунки та вони швидко розпадуться.
Однак, через рік стосунків Марко зробив їй пропозицію. Свати заплатили за весілля, подарували квартиру. Я поставила у конверт 100 доларів, ну більше не могла. Правда, вони люди не пихаті, прийняли мого сина в родину. Пан Роман ще й взяв Марка “у долю” в бізнесі.
І бачу, що мій син набрався тих заможних звичок. Раз приїхав до мене в село та вбутий зайшов до хати.
– Марко, та ти мені стільки бруду нанесеш! Забув, що у шафі твої капчики домашні?
– Ой, мамо, вибач, геть забув. Просто вдома ми інколи взуті ходимо, в нас є робот-пилосос.
Ми випили чаю, поговорили. Почала збирати синові домашній сирочок, молочко, сметанку, принесла з городу свіжі помідори. Такі червоні та налиті, просто казка.
– Ма, а нащо ти все це збираєш?
– Як нащо? Аби мали їсти. Домашнє, свіжесеньке. Молочко зранку надоїла, дивися.
– Ма, не треба, воно ще мені місця в багажнику займатиме. Ми все в магазині купимо.
Гостинців син так і не взяв. І на поведінку Марка я можу закрити очі. Як то кажуть “з ким поведешся – того і наберешся”.
Але Господи Милостивий, як вони виховують свою донечку. Мауглі, а не дитина, чесно!
Онуці Златці тільки 4 роки, але вже така капризуля. Нікого не слухає, викликає, плаче, влаштовує такі істерики, якщо їй не купити морозиво чи шоколадку.
Ангеліна з нею майже не гуляє на дитячому майданчику, тільки вмикає мультики на планшеті. Від того у дитинки зір сідає страшенно, а їй дуже. Златі потрібне живе спілкування, а не скільки там тваринки чи інші герої.
Але найгірше онуці за столом. Тиждень тому вони приїхали до мене в село. Я приготувала голубчики, пиріжки з вишнями, виклала помідорчики мариновані та огірочки.
На кухні у мене стояв пляцок, хотіла його винести гостям до чаю. Заходжу – а внучка взяла собі великий кусок та їсть руками.
– Злата, ану облиш!
– Мені мама дозволила
– Златуня, то на десерт.
– Ні!
То я підійшла до столу, легко так дала їй по руці та поставила пляцок у холодильник, аби вона не дістала. І тут за хвилину до мене на кухню залітає невістка, наче та фурія:
– Ви чого мою дитину ображаєте?
– Ангеліно, а ти навчи Злату, що солодке на останок. І вона могла б запитати у мене дозволу, чи можна взяти тортик.
– Моя дитина не у в’язниці, аби її якось обмежувати. Поріжте торт негайно!
Злата нічого не їла, крім солодкого. Ні перчику, ні салатику чи помідорчиків.
Ще й бігала на дворі, потоптала квіти, кидала у пса гілками та камінцями. Марк та Ангеліна все їй спускали з рук. Я розумію, що дитину треба балувати, але все має мати свої межі дозволеного!
І через 2 тижні у мене буде свято, 65 років. Хочу запросити родичів у гості, сусідів. Але не знаю, що робити з онучкою, вона мене точно поганьбить на все село.
Як мені от взагалі показати синові, що він погано виховує дитину? Зі Златою треба суворіше, бо потім на голову сяде та геть від рук відіб’ється. Соромно буде за таку внучку.
Що робити в такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!