Пам’ятаю, як ще шість років тому проснулася з самого раненька взимку, за вікном тоді було ще дуже темно. Поставила молоко на вогонь й слідкувала за ним, хоча очі просто заплющувалися. Приготувала кашу і пішла будити сина, треба будо відвести його в садок. 
Він тоді постійно вередував, не хотів прокидатися, на силу його одягала і годувала. Коли я взувала сина, ми вже спізнювалися, і якраз в цей час прокинувся чоловік. Він пішов на кухню й спитав: “Скільки я буду ще їсти цю кашу, є ще щось?”
Ох, мене це тоді дуже розлютило. Звичайно, я могла на швидку руку зробити декілька бутербродів, але спізнювалася з дитиною, тому просто мовчки вийшла з квартири. Сіли ми в машину, а вона не заводилася. Тоді мені не вистачало лише цього.
Чоловік так і не поснідав, лагодив автомобіль, а потім кожен з нас роз’їхався у своїх справах. Ввечері я почала готувала запіканку, й поки чистила картоплю, вирішила увімкнути телевізор. Там йшла якраз якась цікава телевізійна програма, де успішна жінка розповідала про своє життя.
Красива героїня шукала собі багатого нареченого, вона – доглянута, нещодавно приїхала підкорювати столицю, але дитину від першого шлюбу залишила матері.
І в кінці вона сказала:
– Я чудова матір, гарна людина, хороша донька, а ще хочу стати ідеальною дружиною, от для цього мені потрібен чоловік.
І ведуча запитує:
– Чому ви так впевнені, що ви ідеальна?
– Я не п’ю і не палю, – відповіла дівчина.
– Як же ви глибоко помиляєтеся, – промовила ведуча, – заслуги людини ніколи не починаються з частки “не”. Ви апріорі не можете бути хорошою мамою, адже тоді відчули б на собі весь клопіт, коли ви прокидаєтеся з самого раненька, готуєте для чоловіка і дитини сніданок, намагаєтеся нагодувати цією кашею дитину, потім одягаєте на неї велику гору одягу, відправляєтеся в садок, потім робота. Ввечері просто втомлюєтеся з ніг… а дитина щодня в садку вирізає квіточки, щоб подарувати вам їх на День Матері.
Тоді я була шокована, в мене покотилися сльози, адже мені здалося, що ведуча промовляє до мене, це була просто історія мого життя. Тоді я глянула на холодильник, де нещодавно повісила малюнок сина. Хіба ж не в цьому є моє щастя?
І байдуже, що в раковині гора посуди, яку мені ще треба перемити, що ще потрібно вечерю приготувати для коханих людей, я дійсно щаслива, що вони просто є в моєму житті. За кашею, колготками, постійним поспіхом я втратила відчуття цінності.
Я кожен день щаслива, просто за рутиною забуваю це помітити!
Кожного ранку за вікном темрява – а на моїм маленькій кухні затишно і тепло, чому не цінувати те, що я маю? Саме того дня я зрозуміла, що мислю неправильно, а ця пелена впала з моїх очей. Тепер я намагаюся просто радіти кожному дню.
А що означає щастя для вас? Кар’єра, сім’я чи такі непомітні щоденні клопоти з дорогими людьми?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!