Нещодавно моя свекруха перенесла операцію на серце. Ми з чоловіком витратили чимало коштів на її реабілітацію та лікування. Минув лише тиждень після виписки. Софія Андріївна ще дуже слабка і ми забрали її до себе.
У нас завжди були добрі стосунки зі свекрухою. І вона мені ніколи лихого слова не сказала. Свого часу вона їздила на заробітки і купила нам з Колею цю квартиру. І до дітей моїх добре ставилась, постійно купувала щедрі подарунки. Тому питання про те, чи забирати Софії Андріївну до себе ми навіть не обговорювали.
Окрім того, ми живемо на Пасічній, там близько лікарня, можемо у разі чого відвезти маму. Я на роботі взяла відпустку, щоб доглядати за Софією Андріївною. Спеціально прибирала в кімнаті, ми з чоловіком поїхали в магазин за новим матрацом. І телевізор в кімнату поставили, щоб свекруха не нудьгувала.
Діти у мене уже дорослі, про свою бабусю турбуються, іноді готують їй їсти, розмовляють на різні теми. Мої дочки – дуже відповідальні і навіть стежать, щоб у бабусі було відповідне меню, в неї ж до всього ще цукровий діабет.
Та не все так гладко у цій історії. Бо у мого чоловіка є ще сестра Валентина.
Вона ніколи не цікавилась, як у мами самопочуття, навіть на виписку не приїхала. Поки та хворіла, кілька раз заходила і всього лиш принесла якісь фрукти. А як мама до нас переїхала, купила пачку памперсів. От і вся поміч.
Спершу я дивувалась, як таке може бути, але чоловік пояснив:
– Валька така є. Не зважай на неї. Вона завжди була егоїсткою.
Я тоді подумала: “Добре, що у Софії Андріївни є ще син!” Одного разу свекруха попросила мене з’їздити до неї на квартиру, бо жила раніше на Набережній.
– Привези мені вервичку та образок святого Щарбеля, буду молитись за своє здоров’я.
Я охоче погодилась. Квартира свекрухи зараз пустувала. Ключі ми залишили сусідці, щоб іноді поливала вазони. Коли я забігла до сусідки, вона навіть не спитала, як там мама, лише сказала:
– Іди подивись, що та Валька витворяє!
– Вона тут?
– Орендарів пустила до хати.
Коли я постукала, мені відчинили чужі люди.
– Ми вже тиждень тут орендуємо житло у пані Валентини. Заплатили наперед 8 тисяч.
Мене обурило таке нахабство: як матері допомогти, Валька остання у черзі, а як квартирою її розпоряджатися – уже побігла. Й не зупинило те, що жінка має хворе серце! Склала її речі у коробки, ще й навмисно фотографії поховала, насилу я знайшла те, що свекруха просила.
Коли я подзвонила Миколі, він дав волю емоціям, ще ніколи я не чула, щоб він так на сестру нарікав, але то була чиста правда. Валя спершу виправдовувалась, а потім заблокувала наші номери. Коля навіть їхав до неї квартиру, але сестра його не пустила.
Тепер я не знаю, що робити. Свекрусі не розкажу, що твориться на її квартирі, бо за серце її переживаю. Я ж не думала, що Валя настільки безцеремонна. Щоб здавати квартиру рідної матері, поки та хворіє, і заробляти на цьому гроші. Та буду сподіватись, що з часом Валя набереться розуму, бо інакше дорого заплатить за наше мовчання.