«Я свого татка дуже люблю, бо він – моя мама!» – так закінчила свій твір Сніжанка

Сніжанка складала рюкзак в школу, приклади розв’язала, аплікацію зробила. Ніби все… а ні, ще потрібно було написати твір на тему: «Моя мама – найкраща». Правда, вона не знала, що там писати.

Її матір, Оксана, народила маля в хуртовину, перейми почалися ще в селі й за пів години примчала “швидка” й доставила породілля до пологового будинку. Тоді була сніжна зима, так і назвала матір донечку – “Сніжана”.

Свекруха ще й ображалася на Оксану, адже не хотіла, щоб так називали її онуку, але Оксані було на це байдуже. Дівчинка була потіхою для всієї сім’ї, весела, розумна. Хоча вона була геть маленька, але бачила, що матір постійно кричить на татка, а він ходить завжди похмурий.

Вона любить проводити час з батьком, адже взимку вони зі снігу разом ліпили різноманітних звірів, гномів, а потім ще й одного дня “казковий замок”. Тоді Сніжані було всього лиш шість, матір збирала речі й відправилася в Італію на заробітки. Молода матір вирішила для себе, що хоче кращого життя, заробить трішки коштів, вони продадуть хату в селі й куплять квартиру в місті. 

– А як же я, матусю? – запитала тоді її Сніжанка.

– Сонечко, я не на довго, а ти ж не одна будеш, а з татком. Я ж це все для вас роблю…

– А якщо нам цього не треба? – запитав сумно Андрій.

Чоловік відповіді не дочекався. Не так Оксана уявляла собі роботу за кордоном. Важко було перший час, а потім влаштувалася доглядати стареньку паралізовану італійку.  Жінка вже й почала вчити італійську мову, і роботу виконувала справно, а в усьому їй допомогла попередня доглядальниця, яка також була родом з України і вже поверталася додому.

– Ти, дівчино, тут не засиджуйся. Розумію, що через рік не має що в руках додому вести, але за три роки – не буде до кого їхати. А в тебе ще й донька підростає.

За кошти, які висилала Оксана, Андрій зробив в хаті ремонт, а Оксана лише сварилася, бо все одно хату хотіла продавати. Чоловік вже клявся, що сам поїде і забере дружину додому, однак Оксана й сама повертатися не хотіла. Закохався у неї наймолодший син  сеньйори – Антоніо. Та й вона без нього не уявляла своє життя.

Свого чоловіка обманювала, не знала, як розповісти про роман. Антоніо запропонував одружитися Оксані, але їй для цього потрібно було взяти розлучення.  Тож Оксана наважилася поїхати додому на Україну, але нікого не попередила про це.

– Сніжаночко, поїдемо зі мною в Італію, ми з тобою там будемо щасливі! збирайся! – були перші слова Оксани.

– Ура, нам треба з татком збирати речі. 

– Татові добре тут в селі, ти будеш до нього дзвонити.

В цей момент переступив поріг хати Андрій й одразу кинувся з обіймами до дружини.  Однак вона зробила крок назад і кинула крижаний погляд. 

– Ти вже – не моя, – радше ствердив, ніж запитав чоловік.

– Андрію, не хочу я з тобою сваритися, ти хороший чоловік, але так буде краще для нас двох. Я дійсно закохалася в іншого, з ним я не думаю, за що купити хліб, як прогодувати сім’ю, а мені це вже набридло. Я приїхала подати на розлучення та забрати Сніжанку.

– Тату, не відпускай мене, я з тобою хочу бути, не треба мені в Італію.  

Наступного дня плакала Оксана в мами на кухні, адже не знала, що їй далі робити. 

– Дитинко, іди до Андрія, попроси вибачення за зраду й живи зі сім’єю. Навіщо тобі того, дивись, він тут ремонти зробив, дитина тебе любить. Та й сам Андрій добрий, хазяйновитий, шукаєш собі завжди пригоди, щоб спокійно не жилося.

– Не можу мамо, пізно, я вагітна від Антоніо, через місяць ми одружуємось.

Поїхала Оксана на чужину будувати нове життя, в Україну взагалі припинила приїжджати, телефонує лише на свята, на день народження ще подарунки через тещу передає. Просила, щоб дівчинка до неї в гості поїхала, однак Сніжана так і не пробачила зраду матері. Зараз Оксана взагалі для неї чужою стала. 

А от татко… «Татко у мене найкращий. Він може зробити зі снігу все, що я придумаю, а ще він уміє ліпити вареники і пельмені, які я дуже люблю. Він заплітає мої довгі кіски щоранку.

Минулої суботи ми купили мені гарне пишне плаття, адже в мене скоро день народження. Ми з батьком хочемо напекти кексів й запросити друзів. Татко для мене – найдорожчий, бо він – моя мама!» – так закінчила свій твір Сніжанка.

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: