Недавно сусід заскочив до мене на обід. Він мені паркан помагав новий ставити, то я його і покликав на вареники.
Посиділи ми нормально, як годиться. І по сто грамів випили, і наїлися, і про життя погомоніли. Так вечір і минув. Побачив я, що скоро жінка з роботи вернеться, та й став нарешті посуд після нас помити.
– О-о, Ванько, то ти в нас каблук? Я своїй не даю мені голову сідати. Хоч і каже, що я їй помагати повинен, а все одно сама все робить! – сказав мені в спину сусід.
А мене ці слова наче по голові вдарили! Оце тобі да, тепер я ще й “каблук”!
От і надумав я трохи всю цю ситуацію прояснити. Та й сказав, що я теж “своїй” не помагаю.
Бо помити миску після того, як я з неї поїв – звичайна справа, мій обов’язок. Я вже може й старий, але ж не безрукий! Та і жінка не мати мені, не рабиня. І я їй не помічник. Ми пара, сім’я. Значить і робити все на пару мусимо.
Хату прибирати я своїй Марині теж не помагаю. Я сам прибираю, коли черга настає. Я ж теж у цих стінах живу, правда? То чого моя жінка повинна за двох підмітати, мити, сміття виносити?
На кухні я своїй хазяйці теж не помічник. Бо там я теж хазяїн. Де ж написано, що жінка – кухарка, яка на всю сім’ю накривати має?
І з дітьми я жінці не помагаю. Бо то і мої діти теж. А значить виховувати їх – святий мій обов’язок, а не “допомога”.
А ще я сам одяг перу, носки свої складаю і навіть чашки всі на кухні приношу після своїх чаювань. Бо це мене і робить чоловіком! Уміння брати на себе обов’язки.
Мені не втямки, чого це раптом чоловіки вирішили, що їм хтось щось винен! Чого це вони думають, що як приберуть раз на рік після себе, то їм в ноги кланяться повинні?
Шановні, познімайте корони свої з голів! Бо вже так загрались, що аж дивитися гидко. Теж мені, самці…
А ви згодні з цими словами?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!