Я дуже раділа, що маю сестру Настю! Бо знаєте, старша сестра – то така підтримка і опора. Ми вчились в одній школі, Настя мене з собою до клубу брала, знайомила з кавалерами. Фактично через неї я і познайомилась з Володею, своїм нареченим. А як ми разом раділи, коли Володя мені освідчився. Настя підбирала мені сукню, робила макіяж, манікюр. Словом, всі від мене були в захваті.
На той час Анастасія вже мала свою сім’ю і донечку Ангелінку, якій було всього пів року. Пам’ятаю, як раділа, коли знайшлась квартира в її під’їзді на продаж і ми з Володею туди переїхали. Тепер сестра часто забігала до мене на каву. Все хотіла, щоб я її частувала якимись смаколиками і про подарунки Ангелінці постійно натякала. Я і не скупилась, бо любила племінницю! Як минув дитині рочок, подарувала їй гойдалку у вигляді коника. А як дитина пішла в садок, Настя знову завагітніла.
Я знала, що у неї буде хлопчик і мій Ромчик (на той час у мене теж була дитина) буде мати з ким гратися. Бо з Ангелінкою вони лиш передиралися. Але коли сестра народила Назарчика, я майже перетворилась у його няньку. Я в декреті, бо маю дворічну дитину. Окрім того, на мені кухня, на яку час від часу забігає сестра, щоб ніби то спитати, як справи і заодно скуштувати те, що я сьогодні готувала. Часто Настя приводила до мене і старшу дитину, тоді взагалі у квартирі творився рейвах. Діти сварились, забирали у мого Ромчика іграшки. Раз приведе до мене на цілі вихідні дітей зі словами:
– Посидь, будь ласка, надворі так спекотно, згоріти можна, а мені ще прибирати.
А сама либонь на дивані серіал дивиться. А потім ніби забудеться і розповідає, мовляв:
– Ніно, а ти таке не дивишся?
– Та де, мені ніколи, у мене ж двоє племінників і ще своя дитина. Куди мені до серіалів? Це ти у нас королева. Добре, сестричко, біля мене пристроїлась!
– Це я біля тебе пристроїлась? А хто цю квартиру тобі підібрав?
– Я не для того її купувала, щоб тобі прислуговувати!
– Та якби не я, у тебе взагалі нічого з цього не було. Замість того, щоб нарікати, маєш мені дякувати!
Настя на мене дуже образилась і навіть мамі встигла пожалітись, яка я погана сестра і погано дбаю про своїх племінників. Дивно, я була такою зручною у плані догляду за дітьми, а тепер стала ворогом. Сестра більше не приводить своїх дітей і, як у під’їзді зіткнемось, навіть не вітається. Чоловік каже, що треба було давно її спекатись. А от у мене серце не на місці, як почую, що через двері Ангелінка плаче або Назарчик уночі погано спить. І вже навіть думаю помиритись. Та тільки хвилююсь, чи знову сестра не скине на мене всі свої турботи? Порадьте, бо не знаю, як вчинити.