Моєму сину вже за тридцять. Я все хвилювалась, що він не знайде собі пару та нещодавно Денис сказав, що приведе наречену. Як я хвилювалась. А готувалась – ще більше. Весь день біля плити провела.
Зарплата в мене скромна. Працюю в пекарні за 8 тисяч. Живу сама без чоловіка. Та ще й батько хворіє та й мама вже немолода.
Живемо ми небагато. Та хотілось здивувати майбутню невістку. Навіть аванс попросила на роботі видати швидше і вихідний взяла, щоб прийняти гостю як слід. Торт сама спекла.
Ну от прийшли знайомитись. Я одразу помітила, що Аня якась мовчазна. Та все на Дениса поглядала і кивала йому. Розмова у нас не клеїлась. Розпитувати Аню про щось мені було незручно. Тому розповідала їй про свою молодість. І тут Аня ошелешила мене своїм запитанням:
– А цей сервіз теж із вашої молодості? Зараз вже ніхто з такої чашки не п’є.
За дві години застілля вона скуштувала лише овочевий салат і випила трохи компоту, а потім просто встала з-за столу і сказала:
– Тітко Марто, ви все таке жирне приготували, я таке не їм.
– Аня стежить за фігурою!
– Але ти б могла принаймні скуштувати фрукти. Я ж вчора все купила!
Я дуже старалась, щоб догодити невістці. Не розумію, що я такого подала на стіл: салат Олів’є, пиріжки, плов з бараниною, пельмені, сирна та м’ясна нарізка. А те, що вона встала з-за столу стало для мене справжнім приниженням. Вона ж могла просто ввічливо пояснити.
Я людина запальна і не стала терпіти такого відношення до себе. Я сказала сину, що проти весілля.
– А ми вас і просити не будемо, треба нам такого сорому… У нас з Денисом на весіллі буде лише еліта, вишукані страви і все, як годиться!
Виявилось, що моя невістка з багатої сім’ї, а батько її має свій ресторан. Та хіба це дає їй право так мене принижувати?
Невже можна так безцеремонно розтоптати всі мої старання? І що робити з такою нахабою?