Ми з чоловіком прожили 20 щасливих років. Але тільки один вечір змінив моє життя. Той вчинок Юри показав, що не наша родина в нього на першому місці.
Отож, тоді ми поїхали до свекрухи у гості. Вона живе досить далеко, аж у Вінниці. І самі розумієте, що туди з Ужгорода досить довго їхати.
Купили їй гарні подарунки, тортик, ліки. Хоча моїй свекрусі тільки 62, але вона вже себе в могилу готова загнати. Її з роботи ніхто не збирався звільняти, але сама написала заяву і пішла в пенсійний фонд. Звісно, вона була шокована, коли дізналася про суму пенсії. Тому от чоловік їй щомісяця ще надсилав по пару тисяч гривень. Я думала, що то 3-4 гривень. А потім побачила транзакції банку – 10 тисяч, 15.
І всі ті кошти свекруха витрачала на одяг чи відпочинок. Ні, аби якусь частинку відкласти, заощадити, поставити у банк під відсотки. Вона не думала про це. А навіщо, якщо можна моєму Юркові понити у слухавку?
І от ми приїхали, сіли до столу. Пані Ольга одразу почала розповідати за свої болячки:
– Ой, мені так погано. Зранку аж з ліжка не можу піднятися, серце болить, печінка, ось тут ще так коле, так коле.
– А чому ви на огляд до лікаря не підете?
– Так мені всі діагноз правильний не можуть поставити. Ой, ну то не лікарі, а якісь шахраї.
На мою думку, свекруха просто перебільшує. З нею все гаразд, жива і здорова. Тим паче, моя мама старша, але досі і на роботі працює, і ще город тримає та господарку.
– Слухай, сину, а може б ти переїхав до мене? Бо так важко, так важко, от ніц не можу робити.
– А може вам краще доглядальницю найняти? Буде до вас приходити, їсти готувати, прибирати.
– Ні! Я не хочу, аби тут якась чужа баба господарювала. Сину, ти ж моє дитя єдине. Я тебе народила, виростила, освіту гідну дала. І ти її послухаєш, а не рідну маму?
Такі маніпуляції діяла на чоловіка, як гіпноз. І через тиждень чоловік зібрав всі речі та переїхав до мами жити:
– Ну вона старенька, їй потрібна допомога.
– Старенька? Їй тільки 62! Про яку допомогу йде мова, якщо вона здорова людина. Не прикута до ліжка, може їсти зробити.
– Та ти просто лінуєшся моїй мамі допомогти.
– Ні, я просто не бачу потреби постійно потурати її забаганкам.
Ще 4 місяці ми з чоловіком якось жили на відстані. Він тиждень був у мами, а на вихідні приїздив до мене. Однак, я вже не хотіла його загалі бачити. Він трусився над своєю мамою, як над золотою гускою. Возив її у дуже дорогі курорти, кудись у гори та навіть цього літа купив путівку у Єгипет
– В як це так? Твоя мама сама не може їсти зробити, а тут летить в чужу країну без супроводу.
– Ну мама хоче відпочити. Чого ти свої претензії ставиш.
Так я відійшла на другий план у Юри. Вже навіть звикла сама жити у квартирі, справлятися з чоловічими обов’язками. Можу і шафу пересунути, щось полагодити, користуюся вправно інструментами.
І саме я написала заяву на розлучення, змінила замки, аби Юра не міг додому потрапити. Цю квартиру колись купили мені батьки і чоловік не був тут навіть прописаний.
Хай він краще далі сидить у своїй Вінниці, матусі одне місце підтирає. А я сама собі ради дам.
Правда, деякі родичі та подруги кажуть, що я зробила дурницю. Могла б переїхати з ним до Вінниці, жити і свекрухою. Або ж забрати її до Ужгорода. Але жоден варіант мені не подобався, бо я просто перетворювалася на служницю для пані Ольги.
Мені тільки 41, ще все життя попереду. І я точно не хочу його провести у наймичках для свекрухи. Вона має Юрка, хай йому лапшу на вуха вішає про болячки.
Наша читачка вчинила правильно? А що б Ви зробили у такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!