Я тут не гість – це мій дім

13 років тому я приїхав в Україну, в Київ. Наше знайомство почалося з Андріївського узвозу. Місця, де відчувається вся історія і душа міста. Серце йокнуло. Це було кохання з першого погляду.

Мене зустріли привітні і щирі люди. Я, колумбієць не знаючий мови, відчував себе гостем в чужій країні. Але не зважаючи на те, що я був тут іноземцем – люди були дуже добрі до мене. Дуже гостинний, привітний і добрий народ.⠀

Я познайомився з українською культурою, неймовірно теплим менталітетом. Моя кар’єра набирала обертів і з часом мене вже впізнавали на вулицях, але навіть до того моменту я відчував якесь тепле відчуття. Ніби приїхав до родичів.⠀

Йшов час і ця країна, ці вулиці і сквери з каштанами стали рідними. Я побудував тут свій дім, в мене з’явилися друзі та кохання. Робота яку я безмежно люблю проросла тут як пшениця у родючому грунті.⠀

Тут завжди тепло. Не за кліматом, а за відчуттям. Близькі люди стали сім’єю і коли я привіз сюди свою маму складалося враження, ніби знайомлю маму з сім’єю своєї дівчини. Але коли ти приїжджаєш з іншої країни в тебе все одно залишається відчуття, ніби ти у гостях. Хоч в гостях ти вже рідний.⠀

24 лютого о 5 ранку я дізнався, що почалася повномасштабна війна. Побачив як бомблять мій рідний Київ. Я плакав, а після не міг говорити хвилин 20. У цей момент я відчув неймовірну силу, яку мені за 13 років подарували українці.⠀

На мій дім напали. Не на дім рідних, дім де я в гостях, а мій РІДНИЙ дім. Ми не будемо жертвами, ми маємо боротися. Я відчув це перше в житті – цей менталітет мені подарували українці.⠀

Без задніх думок зібрав речі і вирушив до України. По дорозі разом з командою почали організовувати благодійну вечерю, планувати як ми будемо допомагати українцям, як будемо годувати, на що і як будемо збирати гроші. Тому, що я зобов’язаний – це мій обов’язок перед українцями.⠀

Я давно вважав Україну своїм домом, але саме в цей час я зрозумів наскільки сильно я люблю це місце. Цих людей, ці вулиці і ці сквери з каштанами.⠀

Я не можу бути осторонь, адже саме тут моє серце. Україна – мій дім, а ви – його душа.

Цими неймовірними словами підтримки Ектор поділився у соцмережі. Він виклав нам своє розуміння “рідного дому”.

Всі разом ми переможемо зло! І буде наша країна, наша Україна, вільною і такою ж теплою, як і раніше, і навіть кращою, бо її зігрівають і люблять такі щирі люди.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector