Ще з дитинства я мріяла мати велику сім’ю! Чомусь постійно уявляла, що народжу донечок і одягатиму їх у милі платтячка та заплітатиму кіски.
У 23 я вийшла заміж. А у 25 пішла на УЗД вагітною.
– Оце ніжка. Бачу! У вас буде дівчинка! Вітаю!
Ви не повірите, але тоді мою радість чула вся лікарня! Моя перша вагітність! Я почала читати купу книжок з психології, виховання. Записалась на курси підготовки до пологів і батьківства. Ну ви зрозуміли, готувалась повним ходом і мені це дуже подобалось!
Мало не щодня я відчувала як росте мій животик. А перед пологами я була схожа на бегемотика, який ходить, переминаючись з одного боку на інший.
З чоловіком ми завчасно купили усе необхідне – коляску, ліжечко, одяг і суміші. Дитинка, ще не народилась, а я вже ходила приглядалась на зошити й рюкзачки з якими вона б ходила до школи. Так, у мене був синдром ідеальної матусі.
Пологи почались вчасно. Мені було важко, як і кожній породіллі. Але я вдихнула глибоко як тільки могла і на “раз”, “два”, “три” почула плач дитини. Моя донечка народилась! Я розплакалась! Я була така щаслива. Тоді глянула на годинник, а там 9 ранку. Так гарно почався мій найкращий день у житті – 1 квітня.
Донечку вмили та поклали поруч зі мною у ліжечко.
Лікарі стояли поруч та почали підозріло перешіптуватись. Всі до одного дивилися на мене косо, а я не розуміла, що відбувається!
– Набирайся сил! Це ще не все! – сказала акушерка, нахиляючись до мене.
Я здивовано глянула на неї. Все ж наче закінчилось, до чого я маю готуватися? Щось пішло не так? Серце забилося хуткіше.
– Повторимо все те, що ти робила! На “раз”, “два”, “три”, зрозуміла? – повторила акушерка. – Друга дитинка на підході.
– Це, що якийсь жарт? Як друга дитинка? З 1 квітня мене розігруєте!
– Може і хотіли, але давай, зосередься. Інколи так буває, дитинка ховається і її не видно на УЗД. Тужся!
І я вдруге почула дитячий крик. Чоловік який чекав мене біля пологового на мить втратив дар мови.
– Що? Я двічі тато? У нас дві донечки? – і плакав від радості.
З того дня минуло 15 років. У нас з коханим справжні красуні дівчатка Діана та Мирослава. До речі, Мирослава завжди запізнюється до школи – видно, що народилась другою!
Досі не віриться, що Бог так ощасливив нас! Ми батьки прекрасних дівчаток!
Вірите у такий збіг обставин? Чи то сама доля?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Поділіться з нами своєю історією – можливо це змінить чиєсь життя. Якщо ви бажаєте поділитися, надсилайте її на [email protected]
Фото з відкритих джерел
Напишіть нам в коментарях у Facebook!