Кілька місяців тому від мене відреклися власні діти. І все це тому, що я, бачте, не захотіла їм допомогти. А я одного не розумію: чого я повинна комусь помагать, як воно мені ще й боком вилазить?!
Почався цей конфлікт ще рік тому. Онучка моя так-сяк закінчила школу, тому її батьки, мій син та невістка, почали обирати для неї університет.
– Слухай, Сашко, віддайте її в училище та й по всьому! Чи ти не розумієш, що вона вищу освіту не потягне? – переконувала я сина.
Не подумайте, онучку я дуже люблю. Але років у 14 вона перетворилась на справжнього монстра! Погані компанії, випивка, хлопці… Я молилася, аби вона в подолі нам не принесла. Яке ж там уже буде навчання, га?
– Мамо, а давай ми якось самі розберемося? – одно торочив мені син. – Гроші на контракт у нас уже є, витягнемо якось. Та й змінилась вона за цей час, подорослішала.
Я від тих слів аж за голову хапалася! У їхньому місті ж тільки педагогічний був. Не доведи Господи з таких дітей, як у нас Аліна, вчителів робити… Але переживала я, як виявилось, не про те. Перед навчальним роком діти мені сказали, що онучку в педагогічний віддавати не збираються.
– Ми в Києві її десь прилаштуємо. Хоч і в економічний! – видав мені натомість син. – А щоб за гуртожиток не платити, ми її в тебе поселимо! І дешевше, і спокійніше! Класно ми вигадали?
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У мене там, мабуть, останнє волосся посивіло. Як уявляла, що мене чекає попереду, аж зле робилось… Але відмовити кровиночці я не могла. Домовились ми, що Аліна поживе в мене. Та я одразу сказала, аби вона була, наче шовкова!
І перші три тижні так воно й було. Після пар внука одразу бігла додому, готувала, прибирала, помагала мені по дому. Ну просто золото, а не дитина! А тоді це золото зрозуміло, що виселяти його ніхто не буде, та й розслабилось.
Почались нічні гулянки, п’яні посиденьки… Хіба ж раз я її з поліції витягувала? Хіба раз її попід руки додому приносили? Намучилась я з нею, що страшне. А тоді ще й виявилося, що вона першу в житті сесію завалила!
Молила мене, аби я батькам не казала. Клялася, що за голову візьметься. І я повірила. Побігла у викладачів перездачу випрошувати. Ганьби набралася страшної, але ж таки перездали ми все майже на відмінно. Жевріла в мені надія, що таки візьметься Аліна за голову. Так вона й другу сесію завалила!
Після того я її виселила і сказала, що більше в себе селити нікого не збираюсь.
– Оце ти така мати, така бабуся? Ти ж знаєш, що їй вчитися треба, а грошей на гуртожиток в нас нема. Тобі що, дивана свого для онучки шкода? – почав дорікати мені син, коли я відмовилась Аліну на другий курс до себе пустити.
А я тільки мовчала. Пообіцяла ж не розказувати і про п’янки, і про сесії… Словом, не говорить тепер син зі мною, називає егоїсткою. От тільки він не бачить, на що його донька єдина перетворюється.
Та мені вже все одно. Нехай собі живуть, як хочуть. Аби тільки мене не чіпали. Я спокійної старості хочу, а не цих викрутасів від онуки!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!