Зі своїм обранцем я познайомилася ще в університеті. Була молодою та зеленою. Перший курс тільки. Однак рожеві окуляри дали неймовірний ефект, тож я була закохана по вуха. Це були несерйозні відносини, які надалі закрутилися так, що ніхто б навіть не передбачив. З часом я переїхала жити до нього. А потім я почала погано почуватися. Купила тест на вагітність і дізналася, що вагітна. Це точно була незапланована дитина. Ми навіть про весілля тоді не говорили. Тому я була налякана тим, як відреагує мій коханий. Думала, він просто вижене мене зі свого дому і зникне з мого життя. Обоє ж ще дуже юні. Про грандіозні плани на найближче майбутнє навіть не йшлося. Тому свій стан я тримала в таємниці дуже довго.
А потім тягнути вже не було куди. Я просто вивалила йому всю правду, незалежно від того, хотів він це чути чи ні. Думала, почнеться скандал. Але коханий відреагував спокійно. Потім влаштувався на роботу та знайшов додатковий підробіток, щоб ми мали власні кошти на дитину. Далі було заплановане весілля. Чоловік працював на повну. Втім, з цього нічого хорошого так і не вийшло. Фінансів все одно не вистачало.
Усе, що ми мали, вистачало тільки на 2 людей. Для виховання дитини треба було чогось більшого. Більшу квартиру, більше грошей, більше досвіду. Але я усвідомлювала одне: ми повинні дати своєму малюку тільки найкраще. Ночами я плакала ночами. Різні погані думки не давали мені спокою. І раптом мені на думку спала одна ідея. Я ж маю бабусю. Їй скоро на пенсію. Живе вона сама у просторій трикімнатній квартирі.
Своїми геніальними ідеями я вирішила поділитися зі старенькою, сподіваючись на її розуміння.Приїхала. Виклала все, як було. Запропонувала підшукати найкращий будинок для людей похилого віку. Пообіцяла, що не забуватиму про неї ніколи. Провідуватиму часто.
А у відповідь отримала море негативу. Бабуся почала обурюватися, мовляв, як це так? З якого дива вона повинна віддавати квартиру? Це її законне помешкання і ні в які будинки для престарілих вона не піде. Це був справжній скандал. Далі до жінки доєдналися наші родичі. Вони були на стороні бабусі. Втім, я не збагну, що поганого в моїй пропозиції? Це хороше вирішення проблеми. Чому рідна людина не може допомогти своїй єдиній онучці? Вона ж і так старенька. Скоро на пенсію. За нею потрібен буде догляд. А в спеціальному закладі про неї точно подбають. Поки що я не здаюся. Буду вмовляти стареньку. Можливо, вона все ж таки здасться.
Більше варіанті у мене немає. Це все, що я можу зробити для свого майбутнього малюка. І я боротимусь за його місце під сонцем. Потрібно тільки, щоб бабуся спробувала поставити себе на моє місце і збагнула, як мені зараз важко. Це питання благополуччя моєї дитини. Залишається знайти підхід до старенької. Але я налаштована рішуче, тому будь-якими способами вигризу цю квартиру у своєї родички.
Що думаєте про наміри дівчини?
Чи варто їй продовжувати в тому ж дусі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!