Я почала волонтерити ще до початку війни. А потім, коли Херсонщину окупували, це для мене набуло іншого сенсу. Сама ж родом з Херсона. Тож вирішила – робитиму все можливе, аби допомогти землякам.
І знаєте, яке це щастя бачити очі вдячних людей. Розумієш, що все не марно і треба боротися далі. Адже слід розуміти, що людям, які донатять або ж приносять продукти, теж не легко. Я особисто неодноразово бачила, як доволі бідні жертвували частину власних запасів. Просто тому, що розуміли – ми люди та не можемо стояти осторонь.
Та, як це не прикро – часом трапляються досі засліплені російською пропагандою. І повірте, нам, волонтерам, які ночі не сплять, аби довезти допомогу, це розбиває серце!
Так днями мешканка Херсона приголомшила заявою всю Україну. А сталося це, коли вона прийшла по гуманітарну допомогу від України. До слова, вона регулярно бере продукти й все необхідне, що привозять в місто різні вітчизняні організації. І зовсім не приховує любові до росії та окупантів.
Відео зі словами пенсіонерки в мережі ТікТок розповсюдив колега волонтер Семен Турута.
– Що ви хочете так допомагати? – нахабно питає пенсіонерка у волонтера на відео.
Той чемно відповів, що просто прагне допомагати українцям. Та те, що заявила жінка з пляшкою надалі, страшенно розчаровує:
– Я Україну не люблю так, люблю росію більше!
Після цих слів пенсіонерка охоче схопила допомогу від українських волонтерів і пішла собі далі.
Словами не передати той відчай, який охоплює серце, коли чуєш такі вислови наших земляків. В голові не вкладається – невже після окупації, після усіх пережитих жахів можна й далі вірити в руський мір?
Тож не дивно, що й реакція на це відео в мережі була вкрай бурхлива. Чимало гнівних коментарів написали з різних куточків України:
“А я б забрала воду, може гріх звичайно, але наші діти гинуть за ,,оце,, нехай п’є ту, що ра*ша пустила з водосховища”,
“Та паспорт на руки й нехай шурує, а от чого місцева влада на таке дивиться?”,
” Паспорт в руки й до pосії хто її тримає, зрадниця, так України не любить сво**ч ,а по допомогу прийшла, хай іде до ра*ш**і по допомогу”,
“Це те, що називається – вашим і нашим. Однією зад**цею на двух стільцях – не вдавися? Вперед – чемодан, вокзал, p0сія – ніхто нікого не держе”.
Не знаю, як вам, та мені серце рветься на частини. Хоча й розумію, такі пенсіонерки, на жаль, є всюди. І скажіть, що нам з ними робити? Як пояснити, що їм брешуть пропагандисти? Ви таких зустрічали? Як спілкуєтесь з ними?
Вважаєте, це правильно продовжувати допомагати таким?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!