Рік тому не стало моєї свекрухи. Це була золота людина, яка ставилась до мене, наче до доньки рідної. Вона все життя потерпала від чоловіка тирана, котрий працював слідчим, та, вочевидь, не розумів, що вдома має бути просто люблячим і дбайливим чоловіком.
Алла Анатоліївна кілька разів хотіла розлучитись, та свекор погрожував, що забере сина. А він мав можливість очорнити її та здійснити підлий задум. Тож їй нічого не залишалося – мовчки терпіла все.
Та коли свекруха померла Ігоря Петровича наче підмінили. Він щиро оплакував дружину, мабуть, розумів, що ніхто його так не терпітиме. Тоді почав систематично допомагати нам – давав гроші, сидів з дітьми, навіть уроки зі старшим взявся робити. А торік, коли стали вимикати світло, чоловік мені запропонував.
– Заберімо батька до нас. Так страшно, ніколи не знаєш, що завтра станеться. Не спокійно мені, що він самий у квартирі.
– Звичайно, та й з дітьми займатиметься.
Я й справді щиро вірила, що він змінився. Спочатку все було ідеально, але вже за два місяці помітила, що свекор влаштував дітям жорстку дисципліну. Вони зовсім не звикли до такого і мені це не подобається. Та коли я сказала чоловікові, він спокійно відповів:
– Ну, послухай, їм трохи не завадить. Зовсім не організовані, роблять, що хочуть.
Та це був лише початок. Потім Ігор Петрович почав мені щодня влаштовувати допити:
– А чого ти так пізно з роботи?
– Так вийшло. Зустріла подругу, зайшла з нею в кав’ярню на пів годинки.
– Що це за подруга? Я її знаю? А в якому кафе ви були?
– А вам це нащо?
Тоді я якось почула, як він налаштовує мого чоловіка.
– Не можна дружині стільки свободи давати? От ти знаєш, де вона вештається увесь час? От я впевнений – когось вона має.
– Я довіряю дружині, облиш.
– Дивись, щоб не шкодував про це. Але я тобі ще доведу.
Після цього почалось справжнє жахіття. Я бачила, що свекор постійно підслуховує мої розмови, спостерігає. А одного разу я повернулась з роботи раніше, ніж зазвичай. Увійшла в кімнату – побачила дивну картину, свекор рився в моїй шухляді з білизною.
– Що це ви робите? Не соромно?
– Я тебе на чисту воду виведу! Нащо тобі такі труси? Для коханця?
– А може для чоловіка? Чи думаєте, що в мене вже немає з ним інтимного життя?
– Я ні слову твоєму не вірю! Бачу наскрізь! Лиш такий простак, як мій син – може довіряти тобі!
– Знаєте, набридло мені все це! Мабуть, вам краще у свою квартиру повернутися.
Коли прийшов мій чоловік, Ігор Петрович взявся скаржитися на мене.
– Твоя мене вигнала! Твого рідного батька! А все того, що хоче й далі гуляти!
Коханий на емоціях забіг до мене й почав сварити.
– Як ти так можеш зі старшою людиною? Це ж мій батько!
– Що з тобою? Він з твоєї мами усе життя знущався, а тепер за мене взявся? Хочеш з ним разом жити?
Це була перша така сварка в нашій сім’ї, ніколи раніше ми не мали проблем. Та чоловік пішов на принцип, я теж. Не дозволю так поводитися ані зі мною, ані з дітьми.
Підкажіть, що мені робити? Невже варто розлучитися?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!